Євромайдани: політики не помітили, що ми змінились

Зараз той стан, коли, як кажуть колеги: "не можу не писати". Назовні рветься все те, що жило і бурлило там останній рік. Те, над чим сміялись друзі і казали, що такого ніколи не буде, бо українці бидло, боягузи, дурні, не організовані, терплячі (необхідне підкреслити). А вони насправді інші. Але полишимо патріотичну лірику і спробуємо проаналізувати, що сталось і що відбувається.



Перше: політики виявились не готовими

Коли їхав з друзями автівкою до Києва, то в душі було побоювання, що люди на Майдан не приїдуть. Спрацює розчарування Помаранчевою революцією, зневіра в політиках та одвічне "моя хата скраю". Це підкріплювалось інсайдерською інформацією з опозиційних штабів. Чисельність партійних революціонерів з Рівненщини, яку мобілізували всі три опозиційні політсили, коливалась від 300 до 500 у загальній кількості. І це західноукраїнський, бандерівський регіон. Навіть якщо припустити, що всі області привезуть по 500 активістів, то це не більше 12 тисяч з усієї України. Кого цим злякаєш?

Песимізму додавав провладний Антиєвропейський Майдан, зібраний на Михайлівській площі, де тусило 2-3 тисячі мітингувальників. (Пізніше МВС тут нарахує аж 21 тисячу). А далі шок…

У Рівному студенти вийдуть мітингувати на Євромайдан

На Хрещатик вийшов у той момент, коли "голова" колони тих, хто приїхав висловитись за євроінтеграцію, була навпроти Бессарабського ринку. Коли перші активісти ступили на Європейську площу, на Бессарабці колона ще не закінчувалась. (Пізніше МВС нарахує тут всього 20 тисяч.) Сотні тисяч українців приїхали… Чому? Думаю, у багатьох знайдуться різні відповіді.

Але характер натовпу геть інший. Нічого спільного з Помаранчевою революцією. Це інші українці, вони змінились за дев’ять років. Вони вже точно знають, чого хочуть, і знають, що це просто так ніхто не дасть. Мабуть, саме тому вже ніхто не скандує: "Міліція з народом!". І в натовпі не знайшлось квітів, щоб тикати їх в щити "Беркуту" і "Барсу". Реакція була інша.


Фото з сайту "Українська правда"

Замість квітів - біля Кабміну знайшовся шлагбаум, яким просто протаранили міліцейський "кордон". Тут принцип простий: той, хто з іншого боку, це перешкода на шляху до мети, а перешкоду не вмовляють. Її обходять, або усувають. "Беркутівці" не відійшли… Одного з них, який опинився на шляху, – віднесли непритомним. До такого характеру натовпу виявились не готовими лідери опозиції. Вони виглядали розгубленими. Вони не вели народ, вони його наздоганяли у прямому і переносному сенсі.



І ще один штрих. Найкраще люди сприйняли виступи Луценка і Наєма. До речі, саме журналіст, який народився в Афганістані, став ініціатором Євромайдану. Не Тягнибок, Кличко, Яценюк чи Луценко, а Мустафа Наєм. На цьому місці, як каже один мій знайомий, опозиційні політики мали б застрелитись.

Позачергову сесію Рівненської обласної ради перенесли [ОНОВЛЕНО]

Друге: Янукович переграв сам себе

Мій друг каже: "Ніколи не грай сам з собою у шахи, бо все одно програєш". А Янукович зіграв…

Схоже, Віктору Федоровичу захотілось зіграти в міжнародній політиці так, як грав Кучма: балансувати між Росією та Заходом, отримуючи преференції і від одних, і від інших. Але Президент не врахував кілька важливих моментів. Кучма частину свого двотермінового правління грався з покійним Єльциним. Та й Путін тоді був геть інший.

Окрім того, Леонід Данилович - талановитий гравець, який тонко відчував відтінки геополітики. Натомість у нинішнього глави держави примітивно-гаражне сприйняття кольорів. Він зовсім не розрізняє відтінків і, здається, живе в чорно-білому світі.

Схоже, ані Янукович, ані його оточення не розуміли, що самі під себе закладають міну. Саме вони цілий рік переконували своїх виборців на Сході і Півдні, що Європа - це добре. Що Європа нас врятує. Саме вони розкочегарили торговельну війну з Росією, що призвела до фінансових втрат. Ці втрати відчули від олігархів з його оточення, до працівників заводів, котрі їм належать. Янукович дав українцям надію, що в ЄС буде всім добре: і західняцьким бандерівцям, і східняцьким шахтарям. Він об’єднав народ і в цьому об’єднаному пориві... обломав.

У Євромайдану з'явився власний гімн [+Відео]

Він просто не знав, що в українця можна забрати завод, зарплату чи пенсію, але в українця не можна забирати надію. Він тоді дуже сердиться і здатен взятись за вила. Надія для українця – недоторканна. Вона має бути завжди. Кучма це знав, він писав про це у книжці "Україна не Росія". Але ж Янукович не читав працю попередника...

І що тепер робити гаранту? Чесно - не хотів би опинитись зараз на його місці. Ще минулого тижня він мав нагоду стати "ЄВРОІНТЕГРАТОРОМ" і на цьому "потязі" їхати в другий президентський термін 2015 року. А що тепер? Росія відхрестилась від обіцянок дешевого газу і фінансової допомоги. Така собі помста Путіна за "фокуси" з євроінтеграцією. Можна, звісно, підписати Угоду. Але доведеться забути про імідж "ЄВРОІНТЕГРАТОРА". Бо одна справа ставити автограф на Угоді з власної волі і зовсім інша – під примусом народу. Братва не зрозуміє, та й народ, ще чого доброго, відчує силу і стане постійно диктувати свою Конституційну волю. Халепа…



Третє: лідер народиться на барикадах

Колись, років 5-6 тому за "чаєм" в одеському барі дискутували з політтехнологом Сергієм Гайдаєм на тему: "УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА". Тоді зійшлись на думці, що ані тодішній президент Ющенко, ані прем’єр Тимошенко, ані лідер опозиції Янукович не є СПРАВЖНЬОЮ національною елітою. Бо вони дбають про себе, свій імідж, свої інтереси і свою політичну кар’єру. Від їхніх амбіцій залежить майбутнє країни. Країна фактично є заручником їхніх схем, бажань і поглядів.

Тоді, на питання: "коли ж з’являться нові лідери?". Відповідь була: "як завжди в історії - на барикадах". Думаю, вони ще самі не знають, що мають стати лідерами". У Києві зараз існує два Євромайдани: з партійними і без партійних прапорів. Це на руку Януковичу. Будь-який розбрат серед українців – на користь владі. Постає питання: "хто винен?". На моє глибоке переконання – політики.



Вони дістали людей і їм більше не вірять. Навіть на виборах, люди голосують не за тих, кого підтримують, а проти тих, кого не хочуть. Перед недільним мітингом домовлялись: "без партійної символіки". Але всі прийшли з партійними прапорами. Всі кинули всіх.

Смішно було дивитись, як два десятки активістів УНА-УНСО почекали колону мітингувальників на Хрещатику і "для картинки" пішли попереду натовпу. А от в бійці з "Беркутом" ці камуфляжі не були помічені.

Рівненський Євромайдан стоятиме цілодобово

Злили свободівці, які скандували: "Свобода прийде – порядок наведе!", в той час як інші скандували "Україна – це Європа!". Дуже хотілось, щоб у цей момент Тягнибок почув слова киянки похилого віку, яка йшла з онуком у колоні: "Дістали! Навіщо це, я сюди прийшла не за їхню "Свободу", а за майбутнє свого внука".



Навіщо Євгенія Тимошенко читала чотири сторінки тексту листа від Юлії Володимирівни? І чому Гімн України пустили в "обрізаному" вигляді? Невже політики нічого не зрозуміли, коли люди продовжували співати, як музику вже вимкнули? Сто тисяч українців приїхали не через Тимошенко, а направити Україну в Європу.

Де був Кличко? Я знаю, що літав за кордон, я знаю, що його літак не посадили у Києві, а направили в Кривий Ріг. Та це мене не цікавить! Мене цікавить: ЧОМУ ЙОГО НЕ БУЛО НА ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПЛОЩІ? Він мав розуміти всі труднощі ситуації. Він мав прорахувати, що можуть перешкодити. Він мав усвідомлювати, що українці перед стіною "Беркуту", це важливіше, ніж європейські політики. Він сам мав "покласти" кілька "космонавтів" в шоломах, якщо вони спробують скривдити народ. Інакше навіщо всі ці його чемпіонські пояси?

Якщо політики не зроблять висновків, то на їхнє місце прийдуть нові лідери. Вони вже є. Український народ багатий на Хмельницьких, Петлюр та Шухевичів. Хоча й у нинішніх ще є шанс.



Четверте: шанс розрулити…

Дозвольте пофантазувати. Помріяти про те, як вся ця ситуація могла би вирішитись у найближчі дні. Завтра-післязавтра Віктор Янукович збирає Раду нацбезпеки і оборони. Тут розглядається ситуація, що склалась і приймаються відповідні рішення. За зрив євроінтеграційного процесу Микола Азаров відправляється у відставку. (Треба ж крайній. Та й Президент ніде публічно не говорив про відмову від підписання Угоди з ЄС). За заворушення в столиці і сутички мирних мітингувальників з міліцією міністра МВС Захарченка – у відставку. (Тут теж треба крайній. Ну і, щоб люди заспокоїлись).

Далі дорога до Вільнюса, розмова з європейськими політиками і підписання Угоди. А як же Юля? – спитаєте ви. А Юля сидітиме. Ситуація змінилась, та й вона сама в листі Януковичу написала, що готова сидіти далі…

Євромайдан у Києві. ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦІЯ

Треба ще Путіну дзвонити, образиться ж чоловік. Подзвонити і сказати: "Вибачте, Володимиру Володимировичу – не можу інакше. Самі бачите, що люди витворяють, а розганяти, так як ви це робите у себе в Росії - не можна. Україна - це вам не Росія, тут народ як образиться, то може й надавати по… Ну куди попаде, туди й… Так що вибачайте".

А лідери опозиції згортають свої партійні прапори до кращих часів і сідають пити чай. Треба ж домовлятись і думати, як рятувати своє політичне майбутнє. Бо й люди бунтують, і Янукович тепер не "диктатор", а "євроінтегратор". Але й тут можна дати раду.



Напившись чаю для хоробрості - виходимо до людей. Причому не на свій Майдан, а йдемо туди, де без партійних прапорів, і кажемо: "Люди добрі, звиняйте, якщо в чомусь були не праві. Ми хтіли, як краще. Але якщо ваша воля і ласка, то маємо план. Вирішили ми між собою, що побороти Януковича ми можемо лише разом. Вирішили, що Віталік Кличко піде в президенти сам, а ми йому допоможемо. Він знає багатьох впливових людей за кордоном. Та й владі буде важче його перемогти: сильний дядько і чемпіон з боксу. Арсеній Петрович, як найбільш розумний, буде прем’єр-міністром. Не дарма ж чоловік уже у 27 років, ще при Кучмі, працював міністром економіки Криму. Олег Тягнибок буде головою Верховної ради і дбатиме, щоб ніякі Чечетови там не розпускали руки, а Колісніченко вивчив нарешті українську мову. Разом з вами ми наведемо в країні лад, поборемо корупцію і зробимо Україну справді демократичною і європейською країною.".

Як вам такий варіант? Мені теж подобається :-) Помріяли і досить. Повертаємось до реальності та думаємо, що з цим всім робити. Це наша з вами країна – нам і думати, як жити далі.