Молоді імена Рівного: Гурт "Флаєр"

— Хлопці, чи пам’ятаєте, з чого починався ваш гурт?
Артем Пікуза (А.П.): О-о-о! Ту історію краще розповідати нашому фронтмену Євгенію. То його ідея.

Євгеній Старжинський (Є.С.): Ідея створити гурт у мене з’явилась ще у 2007 році. Тоді я не був прихильником року. Починали з двох гітар та фестивалю “Я і гітара”. Спочатку репетирувати в РДГУ, а потім — у Палаці дітей та молоді.

Молодий рівненський гурт "Флаєр" презентував альбом "Між містами" [ФОТО]

— Брат Юлій одразу був учасником гурту?

Є.С.: Насправді, ні. Інтересу до нашої творчості він спочатку не виявляв. Проте просили його зіграти з нами на презентації гурту. А далі, як кажуть, пішло-поїхало. Певний час склад гурту ще змінювався, а зараз — маємо постійний. Артем, наприклад, потрапив до гурту з другого разу, бо був в армії… Його батько працює зі мною в ПДМі. Сказав: “Син грає на барабанах, забирайте його в гурт”.

А.П.: Отак і живу. Спочатку в армію забрали, а потім у гурт (посміхається — авт.). А взагалі раніше більше вправлявся на трубі. Досвід барабанщика дістав у гурті “Зла мала”.



Є.С.: Талант Артема ми вже на одному з концертів використовували. Під час виступу одну пісню він грав і на барабанах, і на трубі. Важко, але цікаво. Людина-оркестр! А Івана ми знайшли в соціальних мережах. Грав на звичайній гітарі, а довелося перекваліфікуватися в басиста.

— Пам’ятаєте, коли з’явилася перша пісня?

Є.С.: Давно! Взагалі писати пісні з самого початку виходило у брата та батька. Але поступово гарно почало виходити у мене. Яка була першою — не згадаю. На рівні віршів і мотивів маємо кілька десятків пісень. Зіграних і записаних — менше половини. Двадцять-двадцять п’ять… Втім… Швидше за все, першою була пісня “Листи”.



— Триріччя гурту відзначили виходом свого першого альбому “Між містами”. Скільки часу працювали над ним?

Іван Вільгота (І.В.): Взагалі-то у 2009-му ми зробили невеличкий реліз — інтернет-альбом “Весна”. Три записані пісні об’єднали в один умовний диск.

Рівненський гурт "Флаєр" відзначив триріччя [ФОТО]

Є.С.: Робота над “Між містами” зайняла близько шести місяців. Причому інтенсивність праці у різні часи змінювалась. Під завісу — працювали нон-стоп, закинули навчання, позбавили себе вільного часу. Останню пісню “Портрет” перезаписували разів сім, а одного разу готовий альбом навіть довелося рятувати зі згорілого комп’ютера. Та зараз маємо новенький альбом. Він об’єднав 14 композицій. Але чи не найпопулярнішою нині є пісня Вані “Я не знаю, де ти”.



— Про кого пісня?

І. В.: Про хлопця і дівчину (посміхається — авт.). Про почуття.

Є.С.: Ну, Ваня знає, де його дівчина. Таня Вижницька працює у нашому гурті менеджером. Допомагає нам і дівчина Артема.

— А чим займались між презентацією гурту і виходом першого альбому?

Є.С.: Основна робота тривала якраз на репетиціях та в студії. Сформували постійний склад та записували пісні. Якщо випадала нагода, виступали й на концертах. Скажімо, День міста, а останнім часом уже виступали на чотирьох концертах. Альбом записали — тепер є з чим виступати. Хочемо трішки поїздити по Україні, навіть у Польщі плануємо гастролі.

— У вас чимало музичних друзів. На вашому концерті виступали гурти з різних міст України...

Є.С.: Дружимо, разом легше. Рівненські “Спалені вітрила”, луцький “Фіолет”. Запрошуємо їх, а вони — нас.

— Зараз популярні талант- та вокальні шоу. Не плануєте взяти участь?

Є.С.: Ні. Це все масовий продукт. Його під час проведення шоу вилизують, але свого обличчя він немає. Родзинки не вистачає. Сьогодні такі виконавці популярні, а завтра про них забудуть. Ми ж хочемо стати відомими завдяки своєму стилю виконання та авторським пісням. Та щиро віримо в успіх справи. Адже рок — це кохання всього життя і для слухачів, і для музикантів. А воно не минає.

Учасники “Флаєра”
Євгеній Старжинський — вокал, гітара
Юлій Старжинський — соло-гітара, бек-вокал
Артем Пікуза — ударні
Іван Вільгота — бас-гітара, бек-вокал