24.03.2014, 14:15

Рівненські біженці виявилися звичайними аферистами? [+Відео]

Історія сім`ї “зацькованих бандерівцями Саші Білого” бізнесменів з Рівненської області, яку розтиражували російські газети і телеканали, сколихнула їх рідне містечко — Костопіль.

Сюжети про бідолашних втікачів із Західної України Латарцевих, які попросили політичного притулку в Росії, побачили у їхньому рідному містечку Костополі. Побачили і схопилися за голову. Бо про які спалені офіси може йти мова, якщо у цих людей їх зроду-віку не було, розповідає кореспондент ТСН.Тиждень.

Хто з рівнян попросив політичного притулку в Росії

...Колишня дружина Сергія Латарцева разом із подругою вже вкотре переглядають відео російського сюжету і мало на монітор не плюються. Особливо коли чують про знищену машину, квартиру і два спалені офіси.

"Ніяких офісів в них в житті не було, машин, ні квартир, в них нічого немає, вони найшли просто "халяву", - розповідає жінка.

Зараз Сергій Латарцев і його цивільна дружина Марія гастролюють провладними російськими мітингами. Але насправді їхні гастролі почалися ще шість років тому. Про це розповів місцевий журналіст і історик Олександр Намазов. Тоді Сергій Латарцев очолював у Костополі районну організацію Партії регіонів, а Марія була там секретарем.

"Вони просто почистили партійну касу і з нею зникли... Скільки грошей? Приблизну суму на той момент називали, що це було до 20 тисяч гривень", - каже журналіст.

Вони покинули сім'ї із дітьми і чкурнули спочатку в Росію, потім у Київ, а останнім часом працювали в Артеку. Тиждень тому їх знову бачили в Костополі.

Тепер ці біженці-стиляги змушують червоніти власних дітей, які залишились на батьківщині. Син Сергія Латарцева - український військовий.

"Точно і ясно сказав - мамо, от такого дебілізму я від тата не чекав, каже, все було в житті, але такого я не чекав", - розповідає колишня дружина.

В Ульяновську "загнобленому" біженцю вже запропонували роботу авіаційним механіком. Про це із круглими від подиву очима дізналися в його рідному Костополі. Тут у школі він викладав військово-патріотичну підготовку, вів пластівський гурток, але, по суті, кажуть колеги, був "Паніковським".

Тітка його першої дружини навіть спогади про Латарцева хотіла би викорчувати, як бур'яни на грядці. Не виходить. Ні в неї, ні у костопільських банкірів.

"До дружини матері дзвонять, бо він там був приписаний, і дзвонять, і вимагають, де він є, бо кредити має погасити", - розповідає жінка.

А тим часом в Ульяновську горе-біженцям, звичайно перед російськими камерами, наобіцяли аж дві квартири і грошову компенсацію...

Джерело: ТСН.Тиждень