08.06.2014, 22:23

"Ранкова кава": гість Мирослав Семанів [+Відео]

У програмі “Ранкова кава” – розмова про одну з перших в Україні операцій зі зміни статі!
У новому випуску програми “Ранкова кава” ми говоримо про одну з перших в Україні операцій зі зміни статі, яку здійснив саме рівненський лікар. Торкнулась наша розмова й тих реформ, яких потребує сучасна система охорони здоров'я. Гість програми — Мирослав СЕМАНІВ, заслужений лікар України, завідувач інформаційним відділом Рівненської обласної клінічної лікарні, більш відомий як провідний уролог Рівненської області впродовж 21 року, начальник управління охорони здоров'я та головний лікар Рівненської обласної клінічної лікарні впродовж 5 років, член Національної спілки журналістів України, депутат Рівненської обласної ради двох скликань.

Вибір "ОГО": Мирослав СЕМАНІВ. Лікар-патріот

- Пане Мирославе, Ви провели більше 10 000 операцій. Розкажіть, напевно, були ті, які запам'яталися найбільше. Ви — один з перших в Україні зробили операцію зі зміни статі. Розкажіть, як Ви на це наважилися? Адже це було майже 30 років тому, коли ніхто про таке не знав і не чув...

- Так, дійсно, це справа давнішня. Це було 27 років тому, але ці події досі перед очима і будоражать мою пам'ять. Я, напевно, пережив навіть більше, ніж та людина, якій я вперше зробив цю операцію. Я робив цю операцію, не маючи великого досвіду, і в літературі не було описано ходу таких операцій, потрібно було робити все самому. Спочатку скласти план майбутньої операції, а далі і реалізувати її. Зважитися на такий крок надзвичайно важко і в медичному, і в юридичному плані.

ВІДЕОЗАПИС РОЗМОВИ З МИРОСЛАВОМ СЕМАНІВИМ

- Розкажіть детальніше, як ви вперше зустрілися з цією людиною? Чому вона зважилася на такий крок — змінити стать?

- У 1985 році до мене у кабінет зайшла чи то дівчина, чи то хлопець, назвав себе Людвігом, а в картці медичній було написано “Люда”. Я сказав: у вас не співпадає – написано в документах, що ви Люда, а кажете, що ви Людвіг? Мені відповіли: “Я – Людвіг”. Це мене зацікавило, розмова закінчилася плачем цієї дівчини. Вона просила мене: “Я хочу бути хлопцем, бо в такому стані, як я є щасливим не можу бути”.

Новий випуск програми «Ранкова кава»: гість лікар-уролог Лілія Трифонюк [Фото+Відео]

- І як Ви на це зреагували? Погодилися відразу?

- На це потрібно було зважитися, мати велику сміливість, бо до цього в літературі таких операцій ніде не описували, тим паче в нашій області на той час. Я пояснив: якщо почнемо робити цю операцію, то шляху назад не буде. Їй було тоді 16 років, закінчила, здається, 8 класів, а далі вчитися не пішла, бо над нею насміхалися, бо повадки у неї були хлопчячі. Вона була білявкою, більше жіночих мала рис, ніж чоловічих... Я задумався і сказав їй, щоб приходила через півроку, через шість місяців.

- І що, через півроку Люда повернулася?

- Прийшла рівно через шість місяців, бо гормони брали своє і вона стійко стояла на своєму, що хоче змінити стать. До цього вона в школу ходила, була в неї дивна поведінка, тягнула до хлопців, а в 16 років заявила батькам про своє прагнення.

ВІДЕОЗАПИС РОЗМОВИ З МИРОСЛАВОМ СЕМАНІВИМ

- І як зреагували батьки?

- Звісно ж, батьки були проти, бо боялися, що скажуть в селі...Тому дівчина прийшла сама, без батьків. Я був змушений взятися за цю операцію. Перечитав літературу, що була на той час, але її було небагато. У наш час ми про це багато знаємо, а тоді це було щось нове.

Зміна статі — це не одна операція, а кілька. Так, я провів чотири великі операції і ще кілька незначних, але важливих. Спочатку оглянув: там не було нічого чоловічого, але і жіночого нічого ясного не було. Потім провели аналізи і побачили, що гормони чоловічі переважають над жіночими. Операції тривали два роки, бо це складний процес. Мені не звикати робити щось вперше. Так, доля мене закинула в Астану, там я сам з перших днів робив всі операції по книжці. Мене помітили, в Алматі вчився робити операції на серці, легенях і завжди перший... А в 24 роки я став завідувачем торакальним відділенням. Потім мене переслідували, змінилося життя, я став військовим хірургом... Із завідувача відділенням став рядовим. Потім вже дослужився до сержанта, поїхав у Рівне. Тут я перший раз робив чимало пластичних операцій, і тому мене цікавило все нове.

«Ранкова кава»: податковий консультант Олена Хотенко - про бізнес і... довіру [+Відео]


- Але все ж, хіба не було страху?

- Я погодився на операцію, але водночас розумів: якщо ця операція закінчиться невдало, то невідомо як складеться моє життя. Але мені щастило в житті, і завдяки знанням та наполегливості усе вдалося.

- Розкажіть детальніше про сам хід операцій. Ви казали, що їх було чотири основні та кілька менших?!

Так, спочатку потрібно було зробити все, щоб кроків назад робити вже не можна було. Перерізати пуповини між минулим та майбутнім Перша операція — видалення жіночих внутрішніх органів — матка та яєчники. Вже ходу назад немає. Потім поправив груди, щоб було видно, що то не дівчина.

Далі були надзвичайно складні операції з утворення чоловічих статевих органів. Витягнув з живота яєчка, поставив їх на місце, зайнявся другим органом, там були дві великі операції... Все вдалося, хоча потім потрібно було допрацьовувати. Ліки на той час були безкоштовні, все, що потрібно було, можна було знайти. Все це було вперше, тому коли закінчив операцію, то постала юридична проблема. Паспорт виробляли через міліцію, брали покази. Це справа серйозна, інтимна, вдалося все. Людвіг з паспортом поїхав у Ленінград, працював там.

ВІДЕОЗАПИС РОЗМОВИ З МИРОСЛАВОМ СЕМАНІВИМ

- Більше Ви його ніколи не бачили?

- Минуло три роки, я виходжу після операції і бачу хлопця та дівчину, обоє біляві, красиві. Хлопець каже до мене: “Ви мене не впізнали? Я Людвіг”. Я ледь не впав від радості й переконався, що все нормально. Він показав мені свою дружину, запам'ятав, що вона кинулася мені на шию і подякувала за чоловіка... Це найбільша була похвала. Минуло багато років, і журналіст Володимир Ісаєв написав книгу “Людина-сенсація”, де на першій сторінці описав історію “Люда стала Людвігом”. Тут описано цю історію, як журналіст їздив у село до цієї людини. А у 2012 році з'являється стаття того ж автора, де він описав зустріч через 27 років з цією родиною. Він не написав, чи є в них діти чи нема, уточнив в нього, він підтвердив, що немає. Але він вже дорослий 45-річний чоловік і добре вони у злагоді живуть, значить операція пройшла успішно. Я ризикував, він ризикував, але все в житті йде через ризик. Я хочу сказати, що є люди, які реально потребують корекції статі, в цьому випадку була тотальна реконструкція. Треба, щоб були люди, які продовжували б цю справу, але зараз це дороговартісна операція.

"Ранкова кава": гість Ольга Лук'янова [Фото+Відео]

- Пане Мирославе, від диво-операції, яку Ви зробили понад чверть століття тому, хотіла б повернутись до сучасних буднів медицини. Враховуючи ваш досвід роботи в медичній галузі, ви можете сказати, які реформи потрібні сучасній системі охорони здоров'я?

- Я критикувати не хочу, але про реформу 2010 року я казав, що нічого доброго з цього не вийде. Адже всі дії, які були викладені, основу мали — як зекономити гроші на медицині. Виявляється, що ці кошти, які економили, то йшли вони в кишені чиновникам, а не для медицини. Деякі поступи зроблено непогані, але мене хвилювало одне — що скорочення ліжок чи працівників є протиправними. Вони відбувалися з волі однієї людини, не думаючи про майбутнє. 49 стаття Конституції говорить про те, що медицина в країні безкоштовна, але робилося все навпаки... Багато чого на практиці не співпадає зараз, якби я мав можливість, то змінив би це.

Медицина у нас дуже дорога, повинні бути прейскуранти на ті чи інші послуги, і тоді так звана безкоштовна медицина була б менш вартісною, ніж платна. Я хочу звернутися до Міністра охорони здоров'я, бо добре його знаю, думаю, що я поїду до нього і скажу, що цю 49 статтю треба змінити. Всі про це мовчать, бо та партія, яка це скаже, може втратити голоси, але хтось має це сказати. Все треба розумно та м'яко написати та пояснити.

І друге — не можна скорочувати кількість ліжок та медичних закладів. Звісно, це питання треба врегулювати та передати міністерству ці пропозиції. Також хотілося б, щоб ліквідували райвідділи охорони здоров'я, бо вони нікому не потрібні, вони там тільки гроші беруть і незрозуміло куди їх далі використовують. Це непотрібні надбудови.
Щасливе Рівне