Ми у Facebook
17.06.2014, 20:31

Чайна країна Шен та Шу

Народ привіт! Тут така історія… Один мій друг з чайного форуму обнадіяв мене тим, що завтра я зможу познайомитися з його командою Шеном і Шу. Прекрасний літній ранок тільки починався. В цей ранок філософія китайців захопила мене настільки, що я застрягла в павутинні чайного листа, звичайно, біля інтернету…
- Сотні років Країна висхідного сонця випускає перші чаї світу (улун, пуер, білий, жовтий, зелений і чорний). Всі вони різняться географією зростання, сезоном збору, технологією перетворення і рівнем ферментації. Ідеально, квіти чайних бутонів розпускаються тільки при заварюванні, - сказав довгожитель Шен, інтригуюче посміхаючись.

- Ти як до пуерів ставишся?

- Хм… Непогано!

А сама сиджу ворожу, що за чай і з чим його їдять… Моя цікавість виносила мозок: запитай, запитай його про це. І тут я дізнаюся, що якась людина, чайоман скоріше всього (як на мій погляд «чайника»), роздає те, що ми називаємо добром. Ви чули? У мишоловку я не піду, тому що я туди не ходжу, хіба може інколи… Хі-хі-хі. О, як оригінально! Я послухала свій внутрішній голос і власне серцебиття прийняла за стукіт серця Шена. Незалежно від відстані і часу ми сподівалися на зустріч тет-а-тет. На кожне моє «ні» він говорив тверде «так». У промені світла добре був видний розріз його очей. Чорноокий Шу перехопив мій вивчаючий погляд.



- На півдні Китаю є провінція під назвою Юньнань. Всі називають її «Південа Хмара». Ми обидва родом звідти. Я користуюся силою землі і смаком лісу. Мені за 40. Оскільки чай починається з води, само собою вода повина бути найкраща. На сході вважається, що добра вода та, яка не тікає від тебе. Якщо вода б’є сильним струменевим водоспадом, знай, це природа полощить горло і пити цю воду шкідливо.

Вірші про вічне...

Коли знову старий Шен в окулярах із зеленими лінзами труснув бородою, запахло стародавньою корою, старим деревом. Його дух, дещо приправлений схрещеною березою з дубом, довго літав у повітрі.

- До чого ж я люблю споглядати неповторну матінку-природу, стояти на вершині, де з усіх боків тебе обдуває гірський вітер, або сидіти на прядиві, вбирати жар м’якого сонця. Я наймолодший романтик, - нарешті зізнався він, мені близько 700 років.

«Ковтай», - я наказала собі ковтати, інакше у мене потечуть слинки. Сьогодні я тільки і робила, що слухала, розкриваючи для себе чайну країну Шен та Шу, задовольняючи жадобу до знань. У мене виникли асоціації з казкою: дають - бери, просять - допоможи. Господь показує нам через людей самих себе. Я таки взяла з чаєм пакет вагою більше двох кілограм. І що насторожило мене - це те, що на упаковці я не знайшла ні слова про термін придатності. Тут ще вигук родички: «Там наркотик». Мій Шиншил, як забачив таке діло, обнюхав чайне листя пресованої шайби пуера, своїми двома зубами відкусив шматочок і звуком закоханої кішки промуркотав: спасибі, у Вас в Китаї чудова трава!



Піду і я поспілкуюся з чаєм, вже, певно, підсіла. Аж надто чай незвичайний. За столом Шен, не чекаючи мого чергового ах, розкрив мені ще одну таємницю. Виявляється, чаю пуер час не страшний. Поза сумнімом, часи щось забирають безповоротно, але й дарують немало. Пуер - єдиний зі всіх сортів чаю, який з роками стає тільки кориснішим.

Небайдужий листоноша

Так от до чого я веду, п’ю чай, приємна млість розливається по тілу і таке відчуття, неначе я в раю. Насичені аромати Шена і Шу зарядили собою мою родину, такого напою ми ще не пробували. Я остаточно зрозуміла «дарованому коню в зуби не дивляться», та і не тільки в зуби… Взагалі треба вірити людям, навіть коли мова стосується не грошей і…

Я повірила.






На правах реклами

РДБК

Відпочинок у Карпатах


Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net

Допомога ЗСУ