Дядько і брат митрополита Володимира були підпільниками ОУН
В липні 1941 року один з підрозділів ОУН(б), який входив у похідну групу "Південь", прибув у Летичів, де були створені окружний і районний проводи ОУН.
Вже в перші дні окупації Летичева німці розстріляли велику групу поранених і хворих військовополонених. А в концтаборі, влаштованому в Летичівському костьолі, створили нелюдські умови утримання для полонених бійців Червоної Армії.
Помер глава Української православної церкви
Від надмірної скупченості й голоду вони вмирали тут сотнями. Десятки з них поховані на території концтабору, інші - на місцевому кладовищі, недалеко від могили народного месника Устима Кармалюка.
Коли військовополонених перевели до Гайсина, у Летичівському костьолі фашисти організували "трудовий табір" для "перевиховання" цивільних осіб, які "проштрафилися" перед "блюстителями нового порядку".
Ось як описував умови утримання в'язнів у цьому "виховному закладі" житель с. Лисанівці Старосинявського району І.Собанський: "Годували нас один раз на добу. Суп зварений з гички, листя картоплі, моркви. Сире кінське м'ясо, по якому повзали хробаки, 50-100 грамів хліба з мелених каштанів і ячменю... На зморених голодом і спрагою людей нападали різні хвороби, особливо дизентерія. Але й таких гнали на різні важкі роботи. Хто не міг їх виконувати, того цькували собаками, били, кидали в ями, добивали там, якщо людина ще дихала - розстрілювали..."
Нестерпні умови були створені нацистами у Летичівському, Меджибізькому та Новокостянтинівському ґетто. Восени 1942 та навесні 1943 років німці на території району чинили масові знищення євреїв, в основному, старих людей, жінок і дітей.
Патриарх Филарет призвал молиться об упокоении новопреставленного митрополита Владимира
Антилюдські дії німецької влади призвели до того, що населення краю переконалось: гітлерівська влада нічим не краща сталінської.
В одній iз перших листівок, віддрукованих летичівським націоналістичним підпіллям, лунав заклик: "Земляки! Солдати чужої армії на своїх багнетах ніколи не принесуть щастя простому робітнику, селянину, вчителю, тому що вони будуть захищати інтереси своєї країни, вбивати і вивозити награбоване та новітніх рабів із нашої землі... Щасливе життя кожного з нас можна побудувати тільки в незалежній від Москви та Берліна Українській державі!"
На теренах Летичівської округи, куди входили Летичівський, Вовковинецький, Деражнянський і Меджибізький райони, підпілля ОУН розгорнуло справжню "листівочну війну". В листівках лунали заклики: "Український народе! Бери в руки зброю, бо це єдиний шлях до твоєї волі!", "Знищуйте німецьких катів! Саботуйте їх злочинні накази! Ставайте до лав борців за вільну і незалежну Україну!"
З літа-осені 1942 року "пропагандистська війна" переходить у активну збройно-диверсійну боротьбу з фашистами.
Групи підпільників-націоналістів розгромили поліцейську дільницю в Летичеві, поліцейський пункт в Вербці, здійснювали напади на поліцейські дільниці в Меджибізькому і Деражнянському районах, знищували живу силу і техніку на шосе Летичів-Вінниця, псували лінії зв'язку, розстрілювали поліцаїв і власовців, здійснювали диверсії на залізниці.
ВІДЕО: Мощі преподобного Меркурія Бригинського у Рівному
Арешти місцевого підпілля - як націоналістичного, так і радянського, яке теж було представлене в Летичеві - почалися навесні 1943 року. До рук жандармів один за одним потрапляють, зокрема, згадані вище родичі митрополита Володимира (Сабодана).
Загинув смертю героя окружний провідник ОУН Зубенко-Холодний. Оточений карателями в с. Білецьке, він прийняв нерівний бій й останній набій залишив для себе. 18 серпня 2001 року прах Зубенка-Холодного з сільських задвірків був перепохований в центрі села поряд із могилою воїнів Червоної Армії, які загинули під час визвольних дій в 1944 році.
Заарештованих підпільників відправляли в Старокостянтинівське гестапо, де їх допитували з тортурами. Летичівський журналіст Сергій Борисов писав у газеті "День", що Іван Сабодан, який був єдиним сином у батьків, просив Олексія Сабодана, проти якого не було у гестапівців доказів диверсійної діяльності і він мав шанс вижити, щоб не розповідав батькам, як його катували, і не говорив, що його засудили на розстріл. Нехай у них буде надія дочекатися його з німецькою каторги. Олексій дав Івану слово, і до кінця днів своїх батьки Івана сподівалися, що син залишився живий, і цю надію забрали з собою в могилу.
Джерело: "Історична правда"

Пальне в Україні подорожчало майже на 5 гривень: у чому причина

В Україні за останні тижні суттєво зросли ціни на пальне. Середня вартість бензину та дизеля на заправках зросла майже на 5 гривень за літр. Експерти пов’язують це з різким стрибком світових цін на нафту на тлі ескалації конфлікту між Ізраїлем та Іраном.
переглядів: 97
Нічна атака дронів по Росії: удари зафіксовані у трьох регіонах

У ніч на 11 липня територію Росії атакували безпілотники. Про вибухи повідомляють одразу з кількох регіонів — Курської, Тульської областей та Підмосков’я. Місцеві мешканці чули гучні звуки, бачили роботу систем ППО та пожежі після ударів.
переглядів: 142
Головні події ночі 11 липня: що трапилось?

Ніч проти 11 липня в Україні та світі була насиченою подіями. Росія продовжила атаки по тилових містах, Італія оголосила про новий пакет військової допомоги, а The New York Times оприлюднила аналітику щодо втрачених шансів для Кремля на мирне врегулювання війни.
переглядів: 212
Затримки виплат і паніка в чатах: чи справді скасують допомогу на дитину до 3 років?

11 липня у батьківських спільнотах Рівненщини зростає напруга — декілька днів поспіль мами обговорюють відсутність виплат у розмірі 860 грн, що надаються, як частина державної допомоги при народженні дитини.
переглядів: 226
Волонтерка з Рівного Іванна Черноус збирає на "бойові" авто для Батальйону "Небесна Кара" 54 ОМБр

Рівненська волонтерка Іванна Черноус оголосила терміновий збір коштів на придбання двох автомобілів для Батальйону Безпілотних Систем "Небесна Кара" 54 Окремої механізованої бригади.
переглядів: 688