Перші три сторіччя християни терпіли гоніння спочатку від язичників, Римської влади. Вони припинились при імператорові Костянтині Великому, який сам переконався в силі Хреста. Одного разу, напередодні вирішальної битви, він і все його військо побачили на небі знамення Хреста й напис: "Цим переможеш".

Наступної ночі імператору з'явився сам Ісус і наказав на військових прапорах зобразити хрест. Костянтин виконав повеління й переміг ворога. У 326 році з метою знайти хрест, на якому був розіпнутий Спаситель, в Єрусалим відправилась мати імператора цариця Олена. Виявилось, що хрест кинутий в одну з печер і закиданий сміттям і землею, а зверху збудований язичницький храм. Олена наказала зруйнувати храм і відкопати печеру. У ній виявили три хрести. Щоб дізнатись, який із них Господній, патріарх Макарій порадив накласти хрести один за одним до тяжко хворої жінки. Від одного з них вона відразу ж одужала. Цариця Олена, патріарх і люди, що їх оточували, з радістю поклонились хресту й цілували його. Та людей зібралось так багато, що поцілувати всім не було ніякої можливості. Тоді Макарій став на підвищення й декілька разів воздвигав, тобто підіймав, хрест, а народ поклонявся й вигукував: "Господи, помилуй!". У цей день постують, ідуть до церкви цілувати прикрашений зеленню й квітами хрест - знак перемоги Сина Божого над дияволом і смертю. Християни шанують його, носять на грудях, хресним знаменням починають і закінчують день.

"На Здвиження земля движиться ближче до зими", а тому наступають холодні дні, птахи масово відлітають до вирію. Вирій - це, за народною уявою, тепла країна, де ніколи не буває зими й живуть лише птахи й гади. Першою летить зозуля, бо вона ключниця вирію. На Здвиження туди повзуть і гади, а тому в цей день не можна ходити до лісу. Не сховається під землею й не потрапить до вирію та гадюка, яка вкусила людину: їй немає прощення від Бога і мусить загинути взимку.

Усі прикмети й повір'я, присвячені святу, пов'язані з дієсловом "двигатись": "Прийшло Здвиження - хліб з поля двинувся", земля на зиму здвигається й спатиме до Благовіщення, ведмідь у барліг двинувся. Всяка справа, розпочата 27 вересня, приречена на невдачу. Після свята починали рубати капусту.

Тепла осінь - на довгу зиму. Грім у вересні віщує затяжну осінь. Сичі кричать перед тривалою негодою. Птахи дружно відлітають - на сувору зиму.

Зі святом Воздвиження пов'язані приспів'я: "Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста", "Свитку на Здвиження скидай, а кожух одягай". Справді: осінь уже нагадує про себе першими заморозками.