Краснуха: профілактика, симптоми та лікування

Краснуха (червоничка, багряниця) – гостре вірусне захворювання, яке зустрічається тільки у людини. Характеризується явищами помірної загальної інтоксикації, збільшенням потиличних і шийних лімфатичних вузлів, появою висипки на шкірі й ураженням плода у перехворівших вагітних.

Сприйнятливість до краснухи висока, найчастіше хворіють діти і підлітки. Особи до 20 років становлять біля 90% хворих. Діти у віці до 6 міс. уникають цієї недуги, оскільки успадковують від матері імунітет.

Захворюваність має переважно спорадичний характер. У дитячих і військових колективах, інтернатах трапляються спалахи, що тривають декілька місяців. У дітей, які контактували з хворим, вірус виявляють у слизовій верхніх дихальних шляхів з 11-ї до 21-ї доби від початку контакту з хворою людиною.

У разі зараження жінок, особливо у перші місяці вагітності, можливі викидні, народження мертвого плоду або дітей з вродженими вадами розвитку. Зараження краснухою в перші 3-4 тижні вагітності викликає виникнення вад у 60% випадків, на 9-12 тижні – в 15% випадків.

Максимальна захворюваність відзначається переважно в зимово-весняний період. При краснусі можливі епідемічні хвилі, що виникають з інтервалом біля 7 років. Відзначено, що після таких хвиль збільшується число вроджених вад серця. Інкубаційний період становить 15-21 день, може тривати до 24 днів. Продромального періоду не буває, або він дуже слабко виражений. Спостерігаються субфебрильне підвищення температури тіла, нездужання, нежить, покашлювання, катаральний кон'юнктивіт. Типовим раннім симптомом краснухи є збільшення задньошийних, потиличних, білявушних та інших лімфатичних вузлів. Цей симптом з'являється за 1-3 дні до висипу і зберігається 10-14 днів.

Висип з'являється на обличчі, шиї, поширюючись протягом кількох годин по всьому тілу. Переважна локалізація висипу – розгинальні поверхні кінцівок, спина, сідниці. На обличчі, на грудях та животі кількість висипань менша. Елементи висипу при краснусі – рожеві, округлої і овальної форм плями або папули, які дещо піднімаються над шкірою. За величиною вони бувають від макового зернятка до чечевиці. У деяких хворих переважають дрібніші елементи, в інших – більші. Елементи висипу не схильні до злиття. Висип утримується протягом 2-3 днів, безслідно зникає і не залишає пігментації та лущення.

У деяких хворих одночасно з висипом на слизових оболонках зіва та м'якого піднебіння з'являється дрібноплямиста енантема. Катаральні явища, які виникли у продромальному періоді, не посилюються. Самопочуття, як правило не погіршується. Висип супроводжується субфебрильним, рідше – значнішим (38 –39°С) підвищенням температури тіла. У деяких хворих протягом усього часу хвороби температура тіла може і не підвищуватися.

Тяжко переносять краснуху дорослі. У них часто спостерігаються явища загальної інтоксикації (головний біль, слабкість, втрата апетиту); біль у м'язах, особливо шийних, у суглобах, помірно або інтенсивно виражені катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів та кон'юктив , висипка має схильність до злиття. Такий перебіг краснухи буває деколи і у дітей.

Внутрішньоутробне зараження в початкові строки вагітності (перші 2-3 міс) нерідко веде до порушень ембіогенезу та розвитку вад (мікроцефалія, гідроцефалія, катаракта, глухота, ретінопатія, глаукома, пороки серця, зміни в будові скелета). Різноманітні форми ембріопатій можуть комбінуватися ( синдром вродженої краснухи). При зараженні краснухою після завершення ембріогенезу розвивається фетопатії: гепатит, ураження легень, тромбоцитопенічна пурпура, анемія та ін. У разі зараження плода наприкінці вагітності може народитися хвора на краснуху дитина. Хвороба в таких випадках має затяжний характер, тривалим є вірусоносійство.

При обстеженні осередку краснухи стараються виявити джерело збудника. Особливу увагу приділяють з'ясуванню контактів вагітних з хворими на краснуху. Не допускається відвідування осередків краснухи у перші 3 міс. вагітності. Через вкрай важливе значення раннього виявлення вагітних в осередку краснухи , його епідеміологічне обстеження робить лікар – епідеміолог.

Виявляючи джерело збудника, слід зважити на те, що значна частина хворих переносить краснуху безсимптомно і при огляді вона залишається непоміченою. Крім того, тривалими джерелами є діти з природженою краснухою, у яких вірус виділяється з носоглотковим слизом. Тому при найменшій підозрі інфікування вагітної потрібно проводити лабораторне дослідження, щоб своєчасно діагностувати цю хворобу.

При обстеженні осередку в дитячому закладі слід з'ясувати час захворювання і появи висипки у дитини. Це має значення не лише для всановлення терміну ізоляції хворого, а й для визначення строків карантину та допуску у колектив контактних осіб.
Для підтвердження етіології застосовують два методи: виділення вірусу або виявлення антитіл в крові.

Спостерігаються артропатія, яка характерзується сильним больовим синдромом і появою внутрішньо-суглобових випотівань, енцефаліт, енцефаломієліт, поліневрит. Неврологічні ускладення розвиваються при краснусі в період згасання висипу. Надзвичайно рідко бувають при краснусі отит, пневмонія, гломерулонефрит та інші ускладнення.
Діагноз краснухи встановлюють на основі типової клінічної картини та даних епідеміологічного анамнезу. Специфічні лабораторні методи діагностики не дуже поширені через їх трудомісткість. Певне діагностичне значення має загальний аналіз крові. При краснусі на самому початку хвороби спостерігається незначний нейтрофільний лейкоцитоз, а в період висипу – нормальна кількість лейкоцитів або лейкопенія, лімфоцитоз, поява плазматичних клітин.

Необхідно виключити інші захворювання, які супроводяться висипом (кір, скарлатина, ентеровірусна екзантема, медикаментозна хвороба) та збільшенням лімфатичних вузлів (інфекційний мононуклеоз).

Хворий на краснуху повинен дотримуватися постільного режиму до повного зникнення клінічних симптомів хвороби. При легкій формі краснухи медикаментозну терапію не застосовують. Клінічні прояви хвороби є основною для призначення симптоматичних засобів (жарознижувальні, анальгетики, протизапальні, десенсибілізуючі та ін). При ускладненнях проводять відповідне лікування.

Профілактика :
•хворих ізолюють удома до 5-ої доби з моменту висипання;
•діти –з вродженою краснухою також підлягають ізоляції в пологовому будинку чи дома;
•у дитячому колективі вводять карантин на 21 добу після ізоляції останнього хворого
•контактні хворі можуть відвідувати дитячі колективи до 10-ої доби, а з 11-ої до 21-ої їх ізолюють в домашніх умовах.

Досягти переривання механізму передачі збудника можна шляхом провітрювання і волого прибирання кімнат, де перебувають хворі.

З метою активного виявлення хворих у дитячих закладах здійснюють щоранкові огляди дітей.

Вагітні повинні уникати контакту з хворими не краснуху протягом 10 діб від початку їх захворювання. Якщо інфікування жінки все ж відбулося у перші 3 місяці вагітності, рекомендують штучне її переривання.

Вакцинація проти краснухи введена в календар щеплень и проводиться дворазово в 12 місяців та в 6 років.

Специфічна профілактика краснухи здійснюється за допомогою тривакцини, яка включає в себе ослаблені віруси кору, краснухи та епідемічного паротиту. Якщо дитина перехворила одною з цих хвороб, проводять вакцинацію моно вакцинами. Імунітет розвивається через 15-20 днів і зберігається більше 20 років. Повторні захворювання після перенесеної хвороби не підтверджені.