Рівненський священик - про терористів на Донбасі та захист Вітчизни [+ІНТЕРВ'Ю]

- Отче Василю, нині більшість вірян із величезним душевним трепетом і хвилюванням слідкує за бойовими діями на сході нашої держави. У голові не вкладається, як можна спокійно ставитися до тероризму, який руйнує та ставить під загрозу людські життя?!.. З вашого погляду, взагалі з точки зору духовності, чим зумовлена така страшна ситуація на Донбасі?

- Пояснити те, чому саме на цій території відбуваються бойові дії, може невеликий історичний екскурс. Антитерористична операція відбувається нині саме в тих областях України, де радянська влада мала особливо руйнівний вплив. Храми там знищували та закривали. Із Росії в ті області переселялось чимало людей, які не мали віри і не думали про Бога. Там мало людей, які не мають кримінального минулого, не сиділи у в’язницях. Упродовж десятиліть про духовність на цих територіях, можна сказати, не згадували. І, як наслідок, у масовій свідомості утвердилась споживацька позиція, коли людина піклується тільки про тіло, а про душу — не дбає.

Правда про життя Донецька і донеччан в епіцентрі бойових дій в блозі жительки міста

Зараз, уже за часів незалежності, там також ситуація не дуже змінилася. Люди не ходять до храмів, хіба тільки вибірково, на свята. Це сприяє тому, що продовжують прогресувати бездуховність, алкоголізм, наркоманія. Жага збагачення переважає духовні прагнення, тому і грабежі процвітають. І всі ці факти зменшують рівень духовність людей у регіоні в цілому, а зростання розбоїв та грабежів призводить до того, що людські душі стають черствими. А це шкодить не лише тій чи іншій конкретній людині, а й іншим, тим, хто навколо неї. Це породжує жорстокість одне до одного, заздрість та ненависть між людьми замість милосердя та любові. А ще до цього всього «грунту» додалася агресія сусідів, які надсилають до цього регіону таких самих людей та «підігрівають» ситуацію.

Рівнянина в зоні АТО бронежилет врятував від двох куль у серце

Пригадаймо Святе Письмо. "Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?
Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої". (Посл. Апост. Якова 4:1-3).



- І ось сьогодні наші воїни гинуть на рідній українській землі, протидіючи терористам. У цій ситуації виникає питання: чи не грішу я, якщо бажаю смерті іншій людині чи стріляю в неї?!

- З цього питання варто сказати, що захищати свій край – це святий обов’язок. Тому в цьому, на мій погляд, немає гріха. Гріх чинять ті, хто загарбують не своє, використовують насильницькі методи. Церква благословляє захищати свою державу, свою родину, жителів, незалежність та віросповідання. Державу ми маємо захищати, і це - святий обов’язок.

Рівненський священик Василь Приходько: "Головне, що ми можемо робити для Бога – це творити добро"

- Що робити, аби подібне не повторювалось у майбутньому?

- Потрібно поширювати християнські чесноти в людських душах, а ці чесноти прищеплює церква. Отже, потрібно будувати храми.