Як військові живуть на Рівненському полігоні [ФОТО]

На Рівненський полігон поки що прибула третина мобілізованих. Усі чоловіки — в однаковій формі, кожному видали по два комплекти — зимову та літню. А ще фуфайку, літню та утеплену білизну, чотири пари шкарпеток, рукавиці, шапки, два рушники, рюкзак, берці, казанок, чашку, ложку, три шматки мила та інші дрібніші речі. Вікторія Шинкаренко, координатор волонтерської групи "ДАР", через чиї руки пройшли тисячі комплектів обмундирування, схвалює: якісна і тканина для форми, і взуття, і наплічники, виготовлені у Польщі.



Анатолій Вербицький, начальник тилу ОК "Північ":

— Форми вистачає всім. Розмірів також є достатньо, починаючи від 46-го і закінчуючи 58-м. Була лише проблема з одним богатирем, який має 62-й розмір. Але форму вже замовили. Загалом ми постаралися забезпечити мобілізованих і обмундируванням, і умовами проживання. Бо якщо боєць усе має, у нього і моральний дух хороший, і він нормально буде виконувати свій обов'язок перед державою.

В умовах, наближених до зони АТО

На полігоні — умови, максимально наближені до тих, в яких доведеться солдатам бути у зоні АТО. Ночують у наметах — в кожному трохи більше 30 мобілізованих. Запевняють: не холодно. Посередині намету дві буржуйки, дрова є — на полігон щодня привозять три вантажівки. Сплять на дерев'яних нарах, застелених матрацами. Кожному бійцю видали комплект постільної білизни, плед та подушку.



Михайло Поліщук, 25-річний здолбунівець:

— Добре може бути лише вдома. Але якщо зважати, що ми у польових умовах, то організовано все дуже добре. Я служив у війську і можу порівняти умови на полігоні — тепер набагато все краще.

Завдяки волонтерам до наметового містечка підвели водопровід. У наметах поставили кілька умивальників та буржуйки, що нагрівають воду. Є також окреме приміщення, обладнане під лазню, в якій водночас може митись до 50 вояків. "Велике купання" на полігоні влаштують цієї суботи, бо душ для солдатів передбачений раз на тиждень.

Наметове містечко повністю освітлюється. Знову ж таки, бо постаралися волонтери. Як зазначає Віка Шинкаренко, волонтери завозять на полігон у день по два буси потрібних тут речей.

Олександр Гребенюк, волонтер "ДАРу":

— Коли на початку лютого перед прибуттям мобілізованих я був на полігоні і запитав, чого там потребують, сказали — лише матраців. А потім виявилося, що 80 наметів без електрики. Ми купили 200 метрів силового кабелю, 500 метрів електропроводки, аби провести електрику в кожний намет. Дали 40 вимикачів, 100 патронів, півтори сотні лампочок. Близько 300 матраців, які зібрали по селах, привезли сюди. Давали деревину на облаштування нар. А ще привезли шість бензопил, яких на полігоні взагалі не було, та сокири, бо ж потрібно рубати дрова для опалення наметів. Окрім того, передали медикаментів на гривень 500.

Загалом, якщо порівнювати, що було на Рівненському полігоні влітку і що зараз, то зміни суттєві. Хіба що немає як попрати одяг. Хочемо облаштувати лазню, щоб вояки могли частіше митися. Окрім того, ми вже завезли туди пральні машини.



На харчування не нарікають

Харчування — це те, на що на Рівненському полігоні не нарікають. Сніданок, обід та вечеря — з м'ясом, супами, кашами, свіжими овочами, чаєм та з хлібом і маслом. Волонтери також привозять "смаколики", яких офіційний раціон не передбачає, — печиво та варення. Начальник тилу ОК "Північ" Анатолій Вербицький дозволив також на території полігона поставити два кіоски, де можна купити цигарки, засоби гігієни, солодощі. Готують їжу у польовій кухні. Їсти солдатам, правда, доводиться стоячи — у наметі з дерев'яними столами.

Олександр Ніколайчук, начальник полігона:

— Їжі є вдосталь. Але деякі бійці дзвонять додому і нарікають, що їм не вистачає харчів. Днями дзвонила одна мати — кричала, що її син одну кашу без хліба їсть, вимагала повернути його додому. Я саме перед ротою стояв. Включив гучномовець і попросив ще раз назвати ім'я бійця. Потім Діма виправдовувався: хотів, щоб мати вислала грошей, ось і скаржився, що не годують.

Наразі солдатам бракує тільки ліків, особливо протизастудних, розповідає волонтер та лідер "Жіночої сотні" Ніна Скиба. Волонтери просять рівнян за можливості принести їм медикаменти, аби можна було передати на полігон.

Вчаться по 10 годин на добу

Сьогодні на Рівненському полігоні мобілізовані розпочнуть стріляти з мінометів, танків, РПГ та іншої військової техніки. Стрільцям на полігоні вже видали автомати АК-74 1991 року. За кожним солдатом закріплять власний автомат, який він забере з собою на фронт. Уперше за довгі роки на боєприпаси — жодних лімітів.

Олександр Ніколайчук, начальник Рівненського загальновійськового полігона:

— Буде використано стільки снарядів та патронів, стільки потрібно, аби навчити мобілізованих стріляти. Нікого без належної підготовки у зону АТО не відправимо. У нас хлопці за кілька днів вчаться у п'ятикопійчану монету з відстані 100 метрів влучати. Нині вже нові методи навчань, спрямовані на те, щоб солдати якомога швидше та якісніше були підготовлені до відправки в АТО. Раніше були ліміти на все: на пальне, боєприпаси, час. Солдат лягав біля пенька, робив три постріли — і все. Тепер же підрозділи готуються справді професійно. Стріляють і з авто, і на ходу, і по рухомих та нерухомих мішенях.

Техніка, яку нам видали, цілком придатна для навчання. Механіки з Оржева перевірили її, налаштували. Дошкуляє лише бюрократичний механізм. Прислали нам міномети, які десятки років на складі стояли — нові, а гума на них вже розлазиться. Якби я подав заявку про заміну коліс, то два тижні минуло б. Тож я одразу подзвонив волонтерам, і наступного день уже була нова гума — колеса у мінометів такі ж, як і в "Москвича". Волонтери насправді дуже багато допомагають.

Мобілізовані прокидаються щодня о 6-й годині. Відбій — о 22-й. Практичні та теоретичні заняття — не менше 10 годин на день. На полігоні чоловіки пробудуть від 24 до 40 днів, залежно від військової спеціалізації. Далі їх направлять у військові частини. Опісля — на передову. У квітні-травні планують починати ротацію військових у зоні АТО. До 8% мобілізованих, які є на полігоні, як зазначив полковник Ніколайчук, не хочуть їхати у зону бойових дій. Втім, від передової вони зможуть відмовитися, але в АТО все ж доведеться взяти участь. Відмовники копатимуть окопи та будуватимуть захисні споруди.

Найбільший ворог — горілка

Військовослужбовці й досі згадують з жахом минулий рік, коли на Рівненський полігон привезли мобілізованих. Солдати пили щодня, купуючи горілку у місцевих. Наразі проблема з пиятикою менша, але не зникла. Селяни масово продають мобілізованим спиртне, бо вийти солдату за межі полігона непоміченим — просто. А на навчання, попри попередній медогляд, потрапило немало любителів горілки. Без спиртного вони впадають у коматозний стан, у декого бувають напади епілепсії. Дев'ятьох таких чоловіків з Рівненського полігона вже відправили на лікування. Якщо у польовому госпіталі не можуть допомогти — доставляють у наркологічний диспансер.

Статті до теми:


Мобілізація очима військовослужбовця з Рівненщини [ЧАСТИНА 2]

Мобілізація очима військовослужбовця з Рівненщини [ЧАСТИНА 1]