Рівненщина: сільський голова заперечує слова священика

ПЕРЕДІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Священик о. Валерій Усік, настоятель Свято – Миколаївської церкви у с. Гільча наполягав на тому, що свята вода втратить свої властивості, якщо її розливати у пластикові пляшки та продавати.

Водночас Ліда Михайлівна Балабат, голова Урвенської сільської ради, говорить про те, що хоче встановити справедливість і дізнатися про те, куди йдуть кошти, які отримують від пожертв на джерелі та як їх використовують.

Зі своїм зверненням пані Ліда звернулася до редакції газети "ОГО":

"Протягом тривалого часу джерело святого Миколая, що знаходиться поблизу нашого села Гільча, але розташоване на території сусідньої сільської ради було предметом лише позитивних новин. Однак з часом частина людей почала задаватися питанням про благоустрій на джерелі, роль церкви у опікуванні джерелом, витрати коштів, що там збираються. Громада має право знати, що робиться на території, де вони проживають і чому не всі в однаковий спосіб розпоряджаються чи користуються джерелом.

Коли члени територіальної громади, в тому числі і ті, які проживають на території Урвенської сільської ради, але були прихожанами Свято-Миколаївської церкви, звернулися в усі інстанції, щоб з’ясувати кому належить джерело, хто і які має права на нього, з того часу і почали селами поширюватися різні чутки про спроби відібрати джерело чи налагодити на ньому якійсь бізнес.

Священик почав сіяти перестороги людям, обіцяти, що покаже тих бізнесменів, які хочуть робити бізнес і розливати воду в пляшки, то покаже тих, хто хоче приватизувати його, але жодного разу так нікого і не показав і не назвав. Аж раптом із повідомлень сайту Рівненської єпархії, які передрукували декілька рівненських видань, я дізнаюсь про те, що нібито саме голова Урвенської сільської ради має якесь відношення до цих бізнесменів і саме за її підтримки джерело має бути передане в оренду.

Сім чудес Здолбунівщини

Тому хочу сказати, що попри недостойні наклепи священнослужителя я і надалі стоятиму на стороні справедливого відношення до громади і до джерела. Всі мають рівне право ним користуватися, кошти на ньому мають збиратися і витрачатися прозоро, використовуватись на благо джерела і громади, якій воно належить.

Я не збираюсь комусь нав’язувати свою думку однак і не дозволю висловлювати припущення, які не мають під собою ніякого підґрунтя, а є лише плітками і які розпалюють недоброзичливі стосунки в громаді. Можливо джерело для декого вже перестало бути святинею, а стало звичайним об’єктом бізнесу і наживи, і не десь в майбутньому із пляшкою води, яку нібито мають продавати, а із скринькою для благодійних пожертв тепер".