Депутат Рівнеради Світлана Богатирчук-Кривко: "Аналізувати і діяти, щоб бути європейцями"

Мені найбільше болить те, що українці знову і знову наступають на одні й ті ж граблі. Час минає і люди, напевно, забувають про минулі помилки, не вчаться на них та допускають нові. Найкраще можна це побачити на прикладі того, як наші громадяни обирають депутатів місцевих, обласних рад та народних депутатів. Свої рішення люди приймають під впливом чи то власної наївності, чи просто на емоціях, і в результаті ми приводимо до влади не лише законотворців, але й популістів.

Виборці віддають свої голоси за тих, які одного разу надали матеріальну допомогу, збудували до виборів дитячий майданчик чи поставили лавочку і зовсім не замислюються про те, чи зможе така людина представляти та відстоювати інтереси тих, хто за них проголосував. Нам простіше повірити місцевим «оракулам», які багато і гарно говорять, аніж проаналізувати реальні дії того чи іншого кандидата.

Не дарма і соціологічні дослідження доводять, що люди більше вірять чуткам від сусідів і рідних, аніж об’єктивним джерелам інформації. Нас відучили аналізувати те, що читаємо і бачимо з засобів масової інформації.



Як депутат, якого обирають вже третє скликання, можу сказати точно, що серед усіх депутатів невелика кількість тих, які розуміють проблеми свого округу (якщо це депутати-мажоритарники) і ще менше тих, хто знають процедуру формування і можуть перевіряти виконання бюджету. Болить підхід, коли чесних людей часто не допускають робити якісні зміни. І знову до влади приходять депутати, які нічого не роблять для міста та області. А найгірше те, що це повторюється від виборів до виборів. Потрібно подивитися на кандидата і відповісти на запитання: чого вже досягнула ця людина?

Проте наше суспільство чомусь не любить людей успішних, не важливо у яких сферах: бізнес, управління чи інші галузі. Часто звертають увагу на тих, хто «в житті гвіздка ще не забив». Легше віримо тому, хто критикує, а не тому, хто має конструктивні пропозиції, як можна покращити становище і досягнути успіху. Краще допускати до влади людей з досвідом, які на власному прикладі знають, що не можна чогось досягнути, не докладаючи для того зусиль. Варто щодня задавати собі питання, як я можу покращити власне життя?. Це можна зробити здобуваючи хорошу освіту, перекваліфікацію, участь у конкурсах, написання грантів. Тепер честь людині робить не те, що вона пропрацювала сорок років на одному місті, а те, що вона йде в ногу з часом і може адаптуватися та змінюватися. Світ навколо нас зазнає щодня все нових метаморфоз і ми, щоб бути успішними, теж повинні бути завжди готовими сприймати щось нове і незвичне. Треба щоденно вчитися і не губитися у щоденному океані інформації.

Переконана, що у містах має бути сильна громада, як у Рівному, яка б контролювала усі дії влади. І люди повинні бути готові, що зміни відбуваються не в один момент. Для того, щоб щось змінилося, потрібен не рік і не два… Згадую приклад Маргарет Тетчер, яку за усі її революційні реформи спочатку ненавиділи, але тільки з часом суспільство прийняло те, що ці радикальні кроки були необхідними. Через 15 років британці оцінили внесок цієї жінки в історію країни. Дуже часто для того, щоб було піднесення, потрібно пережити падіння в глибоку яму. Але в той же час треба всім серцем вірити і все робити для того, щоб стати свідком цього розквіту та піднесення.

Часто чуємо, що Україна – це Європа і всі ми хочемо рухатися саме в європейському напрямку, але що ми для цього робимо? Потрібно вже зараз бути європейськими людьми в своїй країні. Не буде такого, що зараз я посиджу на дивані, а коли ви все за мене зробите, то я стану істинним європейцем. Ніхто нам нічого не принесе, ми самі повинні це здобути. І не треба думати відразу про глобальні зміни, адже вони починаються вже тут і зараз.



Розпочніть з власного будинку, двору, вулиці, а потім і міста. Саме від таких малих кроків починається новий шлях рідної країни.