У Рівному вже три з половиною роки живе чоловік з пересадженим серцем

Два місяці тому 51-річному киянину пересадили донорське серце. Чоловік переніс два інфаркти. Останній — під час розстрілів на Майдані.

— Він — учасник бойових дій. Стояв у черзі на пересадку серця. У ній близько тисячі хворих. Підійшла його черга. Міністерство охорони здоров'я перерахувало 105 тисяч гривень. Стільки коштує пересадка в Білорусі. Ми одразу почали шукати там донора. Знайшли за три тижні. Разом із пацієнтом поїхали в Мінськ і там пересадили йому серце. Прожив у лікарні з новим серцем два тижні. Ми забрали його на реабілітацію до себе в інститут. Зараз уже дома, — розказує 58-річний Василь Лазоришинець, професор, перший заступник директора Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова.

Українцям у Білорусі пересаджують серця два роки. Відколи там реформували систему донорства, є донори серця й можливість робити пересадку. Людині, яка згодна після смерті віддати свій орган, ставлять у паспорт печатку. Якщо ні — бути донором ніхто не примушує.

— З усіх країн СНД у Білорусі найкраще розвинута трансплантологія. Українська бригада лікарів отримала там сертифікати і практикує, щоб ми теж уміли це робити. За минулі шість років наші кардіологи здійснили 15 пересадок серця. Останні три пацієнти — українці. У Херсоні живе хлопець, син мами-одиначки, якому ми пересадили серце в 16 років. Зараз йому 20. У Рівному чоловік уже три з половиною роки з донорським серцем. На час пересадки йому було 62. Ми готові рятувати людей у себе в країні, а не за кордоном. І закон наш про донорство виписаний нормально. Не вистачає презумпції згоди на донорство органів. Але в нас бояться чорних трансплантологів. Амосов був готовий пересадити серце ще 1969 року, проте відмовився від цього. 1996-го в інституті зробили дві пересадки серця свиням. Уже тоді хотіли показати, що ми можемо й готові. Зараз успішно пересаджуємо серце людям. Поки що — за кордоном.

16-річний рівнянин вже два роки чекає трансплантації серця

У нас дати дозвіл на пересадку серця чи нирок померлої людини можуть лише найближчі родичі. Але вони, як правило, не погоджуються. Тому в Україні зробили лише вісім трансплантацій серця.

4 години живе серце після того, як його виріжуть. Зберігають у спеціальному розчині в герметичному контейнері. Оптимальний час до вживлення — 2 години.

65 років — максимальний вік донора серця. У донора й того, кому пересаджують орган, має бути однакова група крові.

Дітям вживлюють жіноче серце

— Найважче знайти серце для дитини. Потрібно дитяче. Батьки мають дати згоду на донорство своєї доньки чи сина. Тому дітям пересаджують жіночі серця. Вони менші за чоловічі. Той, кому ­пересаджують орган, має важити не менше 15 кілограмів. Хоча в моїй практиці в США був 10-місячний малюк вагою 10 кілограмів, якому пересадили серце, — пригадує Василь Лазоришинець.

Там професор стажувався. Разом з американським колегою робив забір серця.

— Дворічна дитина задушилася чадним газом. По її серце ми полетіли військовим вертольотом за 560 кілометрів. Взяли орган і зателефонували в клініку, щоб розпочинали операцію з видалення хворого серця. Коли прилетіли, нас супроводжувала поліція. Серце привезли за півтори години. За цей час кардіохірурги вже підготували дитину. Почали приживляти орган, щойно ми його внесли в операційну.

За матеріалами gazeta.ua