Здолбунівська школярка надіслала вірші на конкурс «Зворушливі вірші про Україну»

Анастасії 16 років. Вона навчається в 11 класі у Здолбунівській ЗОШ I-III.

Школярів Рівненщини запрошують до участі в конкурсі «Зворушливі вірші про Україну»

Я хочу прокинутись завтра

Я хочу прокинутись завтра
Й побачити кримські степи,
І гори, що там десь на півдні
Стояли тривалі віки.

Я хочу прокинутись завтра
Й побачити рідний Донбас,
І море, що завжди так вірно
Роками чекає на нас.

Я хочу прокинутись завтра
Й побачити наших солдат,
Ту сильну і мужню команду,
Що взяла до рук автомат.

Я хочу прокинутись завтра
Й побачити мирну країну,
Від серця подякувать Богу
За неньку мою - Україну!

Є перший вірш на конкурс "Зворушливі вірші про Україну"

Клята війна

Скажи мені, друже, чому ти сумуєш,
Чому не співає душа?
Чому твоє серце плаче лиш гірко,
Чому не дзвенить та струна?

Чому на обличчі застигли ті сльлози,
Чому твоя пісня сумна?
Скажи мені, друже, скажи мені, брате,
За що нам та клята війна?

Під кулю поставлять, життя нас позбавлять,
Коли вже те лихо мине?
Коли там на фронті, засяють усмішки,
Й життя по-новому зацвіте?
Коли справедливість скарає тих звірів,
Яким наша доля - це гра?
Коли ворогів не буде в країні,
І зникне кривава біда?

Я б землю покинув, у небо поринув,
Й забув як сонце встає,
У зорях купався, життя би цурався,
Й не знав, як день настає...
Я б в хмарах сховався, проміннями грався,
Й не думав чи ти, чи тебе,
Навіщо нам жити, навіщо любити
Як все війна забере?

Наситя розповіла історію створення цього вірша:

"Коли все часіше у рідному місті траур, коли, увімкнувши телевізор, ти знову чуєш про неточні цифри загиблих і розумієш, що це молоді, ні в чому не винні хлопці, то в серці виникає лише одне питання: "Скажи мені, друже, скажи мені, брате, /За що нам та клята війна?". У вірші показано діалог між двома солдатами, які стомилися від несправеливості і лище мріють про спокій, затишок і злагоду... Я впевнена, що сьогодні це мрія кожного!"