Язичники вже святкують Різдво

Ім’я бога походить від слова Коло — стародавньої назви Сонця (у скіфів Коло— Кеайс). Це одна з чотирьох основних щорічних астрономічних подій (поряд з Купайлом, Масляною ).

Коляда – це не лише назва свята, обрядового хліба чи новонародженого Сонця. Коляда – це вишній бог-покровитель хліборобів, жреців та воїнів. Саме він , - володар чертогу Ворона , - дарував нашим предкам систему числення часу для ведення сезонних польових робіт, яке називають календарем (Коляди дар). Його часто зображували з мечем в руці, опущеним клинком вниз. Це означало, що він - хранитель Мудрості Богів і Предків, що непохитно слідує законам небесним. Саме Коляду восхваляли, коли ворогуючі племена укладали мир.

2015 року святкування припадає з 21 на 22 Студня (грудень ще при Російській імперії у селян називався Студнем). Популярність сонячного (язичницького) свята Коляди примусила православну церкву підпорядкувати цій даті свято Різдва Ісуса Христа.

Існував міф, що у цей день змій Корочун (інше ім'я Чорнобога) з’їсть Сонце. Але замість старого Сонця богиня Коляда народить нове. Було й вірування, що в найдовшу ніч року Світовит, старе сонце, помирає і Чорнобог посилає Мару (богиню смерті та холоду) на пошуки дружини Білобога Коляди, вагітної Божичем-сонцем, щоб вбити її. Тоді б настала вічна ніч у світі. Проте щороку Коляда обvанює Мару, перетворившись в козу, і цикл починається знову.

Наші предки вважали, що в цю ніч стираються межі між світами богів – небесним, земним та світом підземних багатств та померлих – підземним. Недарма цей період вважається часом гадань та магії. Вважається, що в Різдвяну ніч Бог сходить на Землю. Він заходить у хати Господарів. Приходять з ним і Душі Пращурів із Ирію та вселяються в Сніп-Дідух, що велично стоїть на Покутті - найпочеснішому місці в хаті. “Дідів дух” -опікун і охоронець родини. Саме тому, на святковому столі лишають зайвий тарілку та ложку – для тих, кого вже з нами нема.

Святкування починають напередодні ввечері. Святвечір настає з появою на небі першої зірки. Під час святкування виконуються наступні обрядодійства:

- Внесення пшеничного снопа – Дідуха - уособлення єдності з Предками, символа доброботу та врожаю. Збирають його з різних злакових видів культур: колосків жита, пшениці, вівсу, проса, а також добавляють у сніп різні духмяні трави. Знизу роблять розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти. Пучки колосся зверху обрамлялися кольоровим стрічками, паперовими або засушеними польовими квітами.

- Внесення поминальної страви - куті, звареної з цілих зерен пшениці, як уособлення зародку нового життя та зв’язку поколінь.

- Запалення живого вогню й свічки, або трисвічника, що символізувало народження нового Божича, перемогу Світа над Пітьмою.

Дуже багато язичницьких звичаїв на Різдво пов’язано із тваринами та рослинами. Коли господиня готувала кутю, основну страву Святої вечері, діти мали квокати, мекати, мукати — щоб тварини в господарстві добре плодилися. Господар бив обухом сокири по деревах в саду і примовляв: «Родися, бо тя зрубаю». Від нечистої сили захищалися часником, клали його на чотири кути столу; щоб у хаті гроші водилися — під обрус клали гроші.

Якщо на святі не було жерця, його обов’язки виконував голова родини. На столі мало бути 12 пісних страв за числом місяців року. М’ясні страви на Святій Вечері не можна було вживати, бо це є свято єднання людини з Природою, а їжа тваринного походження, особливо м’ясо обтяжує людину грубими матеріяльними енергіями і затруднює зв’язок з тонким Світом. Після Вечері бажаючі йшли колядувати , обходили родичів та знайомих, співаючи пісні-колядки та вітаючи зі святом. Саме про народження нового Сонця сповіщали колядники, ходячи від хати до хати, бажали добробуту господарям та їхнім дітям, процвітання і благополуччя в наступному році. Крім цього, деякі колядки мали і возвеличувальний зміст — ці пісні розповідали про тодішні героїчні подвиги воїнів, битви, походи князів. Наприклад, у колядці «Ой рано, рано кури запіли, ой дай боже», немає жодного згадування по народження Ісуса Христа.

Лише згодом почали з’являтися колядки з прямою розповіддю про народження Христа, і Бога-Сонце почали ототожнювати зі світлом Різдва.

«Сію, сію, посіваю, щастя й радості бажаю! На щастя, на здоров’я, на Новий Рік, щоб краще родило, як торік. Жито, пшениця і всяка пашниця. З Новим Роком!», — бажають хлопці господарям. Причому і досі суворо дотримується правило, що на Новий Рік першим до хати має зайти чоловік. Якщо прийде жінка, то це погана прикмета — наступний рік буде нещасливим.

Колядники могли розігрувати цілі дійства, гуртуючись у вертепи. Ватаг гурту ніс восьмипроменеву зірку - символ творення Всесвіту. Обов’язковою була наявність серед дійових осіб чоловіка, рядженого козою. «Вмирання», а потім «оживання» кози зображувало «вмирання старого Сонця» і «народження нового Сонця» Божича. Ще коза міфологічно пов’язана з Велесом, який опікується Божичем протягом зимового часу. З точки зору астрології коза також відображає астрологічний знак Зодіаку - Козоріг, в який нині умовно увійшло Сонце. Уранці на Коляду до схід Сонця вітали одне одного, запалювали свічу - прообраз Сонця, що має народитись, обходили оселю, обкурюючи запашним зіллям і скроплюючи освяченою водою. Сідали до святкового столу. Вітали одне одного різдвяними подарунками.
Дідух свою же свою обрядову роль виконував упродовж усіх Різдвяних свят. Він перебував в оселі до Нового року або до Водохреща (2 січня (в інших варіантах 4, або 6 січня) – Водокрес (Ярдан) – свято Богині Дани – по новому стилю 19 січня – Богоявлення. Хрещення Господа Ісуса Христа.*

Різдвіні Святки у давніх українців відбувалося з 21 грудня по 6 січня (за ст. ст.),за одними даними, за іншими – до 31 грудня.

*Дана - всеслов’янська Богиня Води, непорочна діва і мати всього живого – втілення жіночого першопочатку життя. Її свято відзначали в перших числах січня, коли наша планета Земля перебуває на найближчій відстані від Сонця і, як вважають астрономи, вода змінює свою полярність – «освячується». Вважалося, що в цей час Молоде Сонце, що народжується – Бог Яр брав шлюб із Богинею Даною і тому це свято називали ще Ярданом. Ярданом називали також місце на ріці, де вирізався хрест із льоду для освячення води.

До теми:

Рідновір із Рівного: Ви знаєте, що зараз 7524 рік? [+ІНТЕРВ'Ю]

ТОП-14: Новорічні та зимові пісні на Новий рік [+Відео]