30.01.2016, 18:30

Рівнянка про щастя без вікового цензу

Чи то нам прищепили такий стереотип, чи то ми самі собі його прищепили, та в головах наших він твердо вкоренився: ніби на пенсії життя або зупиняється, або переростає в якесь ледь помітне жевріння, повне хвороб, депресій, вбогості і скигління...
Особливо в цьому переконані ті, хто мав важке, сповнене випробувань, минуле. Вони по інерції відкидають будь-які надії на краще майбутнє. Проте віримо ми чи ні, але у світі все більше літніх людей насолоджуються життям на повну. Багато з них вирішили круто все змінити саме в немолодому віці.

Щастя без вікового цензу

Нещодавно я натрапила на одну цікаву статтю-пророцтво про те, якою буде Україна в 2028 році. Надзвичайно зраділа майбутнім перспективам: життя на нашій Батьківщині, за версією автора передбачення, буде справедливим, заможнім, екологічно свідомим – одним словом, щасливим. Своїм захопленням від прочитаного я поділилася з однією 50-річною жінкою. Та її відповідь мене шокувала: «Через 12 років я вже буду 62-літньою бабусею, мені до цього вже буде байдуже. Це вам, молодим, є на що сподіватись.» На превеликий мій подив виявилось, що серед людей зрілого віку такої думки дотримується переважна більшість.

Відповідь тієї жінки, напевне, є водночас і відповіддю на глобальне питання: "Чому у нашому суспільстві так сіро і безпросвітно живуть люди похилого віку?" Може, тому, що вони вважають себе надто «старими» для щастя, "програмують" своє майбутнє песимістичними думками?

ЧИТАТИ ДАЛІ на Блогах OGO.ua

Щасливе Рівне