Рівненські паломники відвідали Святу гору Афон

Свята Гора – це півострів у Східній Греції, який являє собою гору заввишки 2200 метрів над рівнем моря. Адміністративно – особлива одиниця Грецької Республіки, самоврядні братства 20-ти православних монастирів у безпосередній церковній юрисдикції Константинопольського Патріархату (з 1313 року). На відміну від решти Константинопольського Патріархату, на Афоні використовується виключно юліанський календар (старостильний), у тому числі в адміністративних документах.

ФОТОРЕПОРТАЖ З ПОЇЗДКИ

Майже двотисячорічна історія християнства на Афоні увібрала в себе багато великих імен і подій. У I столітті, через кілька років після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, явлення Божої любові визначило долю і майбутню історію Афонського півострова: його відвідала Сама Пресвята Богородиця.

Її благословення досі відчувається і невідступно перебуває на Святій Горі. Тут, починаючи з IV століття, не припиняються чернече життя і молитва. Скільки святинь зосереджено на цьому чудовому півострові! Скільки у кожному монастирі, у кожному скиту чудотворних ікон і мощів православних святих угодників Божих! Безумовно, щоб усвідомити духовну велич Афону, обов’язково слід тут побувати, відчути на власному досвіді ті трепетні переживання, побачити сучасний побут ченців-святогорців, благочестиве життя яких кардинально відрізняється від життя теперішнього секуляризованого розбещеного світу.

Восьмеро рівнян змогли відвідати святу гору Афон у середині березня. Розпочалося цікаве паломництво з древнього міста Фессалоніки, ознайомившись з історичними місцями якого, прочани наступного дня вирушили до містечка Уронаполіс, яке знаходиться поруч із Салоніками і є місцем видачі дозволів (діамонітріонів) на відвідування Афонських монастирів. Від нього ж морем доставляють прочан зі всього світу до афонського порту Дафні.

ФОТОРЕПОРТАЖ З ПОЇЗДКИ

Прибувши до Уронаполісу, паломники отримали в конторі Графіо Проскінітон діамонітіріони, але оскільки через великі хвилі пароми не відправлялися, то рівняни вимушені були переночувати в Уронаполісі. Проте перебування у цьому мальовничому невеличкому містечку не пройшло марно. Прочани помолились у храмі святих рівноапостольних Костянтина і Єлени, котрий знаходиться поблизу порту, звідки відправляються кораблики на Святу Гору, оглянули містечко, а також побували біля кордону Афону, де прочитали акафіст Пресвятій Богородиці.

Наступного дня рівненські паломники поромом прибули до першого місця перебування – Ватопедського монастиря. І ось довгожданий момент і прочани ступають на Святу афонську землю. Вигляд Ватопеду насправді вражає, сьогодні обитель активно відроджується і розбудовується.
Ватопед (грец. Βατοπέδι або Βατοπαίδι, від грец. Βατος – кущ і παϊς – дитя, юнак, кущ отрока) одна з найбільших обителей Святого Афону. За переданням, монастир в його нинішньому вигляді створений близько 972-985 років трьома багатими і знатними людьми: Афанасієм, Миколаєм і Антонієм. Вони прийняли чернецтво і стали учнями преподобного Афанасія Афонського, який відправив їх жити на те місце, де зараз стоїть Ватопед.

Треба сказати, що перед тим, як поселитися, у кожному монастирі існує правило, за яким паломники найперше мають відвідати архантарики, показати діамонітіріон архантаричному й отримати координати келії, де вони будуть ночувати. Тут усі паломники (і ті, що проходять, і ті, що залишаються на ночівлю) отримують по 50 грамів узо, пригощаються солодощами, можуть попити чаю або кави. Прибувши до Ватопеду, рівняни виконали все, що вимагали правила обителі, й залишилися у цьому монастирі на ночівлю. Під час перебування у Ватопеді паломники брали участь в уставних богослужіннях монастиря, які звершуються давньогрецькою мовою, приклалися до великої кількості святинь чудотворних ікон, мощів святих угодників Божих, а також до поясу Пресвятої Богородиці.
Після Ватопеду прочани вирушили в Карею (Карієс) – адміністративний центр (столицю) Афонської "чернечої республіки". Це невелике містечко, що знаходиться у південній частині Афонського півострова на відстані восьми кілометрів від пристані Дафні на висоті 370 м над рівнем моря. Тут розташовуються вищі органи управління "чернечої республіки" – Священний Кінот і Священна Епістасія.

Прибувши до Кареї, паломники відвідали Протатський храм (X ст.), що знаходиться у центрі цього містечка. Пам'яткою цього храму є фрески Мануїла Панселіна, головного представника Македонської іконописної школи. У вівтарі за престолом знаходиться одна з найвідоміших і шанованих православних святинь – ікона Божої Матері "Достойно є", і рівненські прочани мали можливість прикластися до чудотворного образу.
Потім паломники вирушили до скита Благовіщення, де приклалися до великої кількості мощів святих: серед яких частини мощів, святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого, а також преподобномученика Пахомія Афонського, котрий за походженням був українцем. Помолившись біля численних святинь, паломники вирушили до монастирів Пантократора і Ставроникити.

ФОТОРЕПОРТАЖ З ПОЇЗДКИ

У соборі монастиря Пантократор зберігається чудотворна ікона Божої Матері "Геронтісса" або "Стариця". Богородиця на цій іконі зображена на повний зріст у похилому віці, без Богомладенця Христа; на масивній срібній ризі, зображений сосуд з єлеєм, що виливається через край. Багаторазово Матір Божа через цей образ виявляла Свою особливе піклування про вмираючих старців, від чого й закріпилася за іконою її назва. А сосуд на ризах зображений на згадку про чудо, створене Пресвятою Богородицею.



В іконостасі Параклис Успіння Пресвятої Богородиці можна поклонитися ще одній чудотворній іконі вмч. Георгія. Цей образ XVI століття був перенесений в Пантократор у 1982 році з келії, що знаходиться неподалік.
У Пантократорі та його околицях подвизалися: свт. Феона архієпископ Солунський, прп. Феофіл мироточивий, свт. Калліст, патріарх Константинопольський, свт. Григорій Палама, свт. Йосиф, митрополит Тимішоарський і прп. Паїсій Величковський.

Після монастиря Пантократор на рівненських прочан чекав монастир Савроникита, де рівняни зупинилися на ночівлю. Заснування обителі Ставроникита (Микитин Хрест) припадає на 680 рік за часу царя Костянтина Погоната. Але з часу другого арабського нападу на Афон 830 року цей монастир разом з іншими перетворився на пустку і був відновлений тільки в Х столітті завдяки сприянням заможної грецької родини Ставроникита, від якої й сам одержав свою назву. Пізніше монастир знову спорожнів і був занедбаний, але відновлений у ХVI ст. патріархом Єремією, котрий підтримував хороші стосунки з благовірним князем Костянтином Острозьким, що неодноразово надавав кошти монастирям Святої Гори і тому, можливо, на його прохання до цього монастиря приймали й українців. У XVIII ст., коли в Україні зросла національна свідомість, особливо через повстання проти Москви гетьмана Мазепи, котрий разом з шведським королем Карлом ХІІ 7 червня 1709 р. зазнав поразки під Полтавою і був змушений покинути Україну з частиною своєї старшини і війська, то дехто з козаків, покинувши Україну, прибули на Святу Гору як у місце спокійного життя і подвигу...

Після монастиря Ставроникити прочани вирушили до обителі Іверон, де мали можливість помолитися біля Іверської Пресвятої Богородиці, а також прикластися до чудотворного образу. Після Іверону рівняни прибули до монастиря Симонапетра.



Монастир Симонопетра названий на честь свого засновника – прп. Симона. Він подвизався на Святій Горі у XIII столітті в недоступному місці в маленькій печері, яка збереглася і понині. Після багатьох років усамітнених чернечих подвигів прп. Симон в одну з різдвяних ночей отримав вказівку Господа заснувати обитель на скелі, метрів за двісті від місця його таємних чернечих подвигів. Так почалося будівництво монастиря на честь Різдва Христового, "Нового Віфлеєму", як його називав сам Святий у пам'ять про зірку, яка вказала йому на місце нової обителі.

Неподалік від Симонопетра знаходиться місце подвигів преподобного Афанасія – засновника знаменитих Метеорських монастирів. Цікаво, що нинішня братія обителі прийшла в Симонопетра саме з Метеор. Це яскравий приклад того, як відбувається передача традиції в православному світі. Святий Афанасій пішов з Афона, але коли виникла необхідність, його далекі спадкоємці допомогли відродженню його рідного монастиря.

У Симонопетра подвизаються монахи з багатьох країн світу, багато там й іноземних паломників.

Пробувши добу в монастирі Симонопетра, паломники вирушили до афонського порту Дафні, де на них чекав пором. Неможливо описати, які прекрасні краєвиди Святої Гори повстають перед паломниками, що пропливають повз Афон. Неперевершені храми й монастирі змінюють один одного і ховаються за мальовничими краєвидами Святої Гори. Покидаючи Афонську гору, усвідомлюєш, яке благодатне це місце, де справді духовно народжуєшся згори, просвічуєшся Духом Святим!

На завершення паломницької подорожі рівненські паломники відвідали також святині міста Салоніки, де приклалися до мощів вмч. Димитрія Солунського Мироточивого, свт. Григорія Палами, свт. Василія Нового, св. Феодори, прп. Давида Солунського та інших. Відвідання святинь міста Салоніки також справило на паломників велике враження, адже вони перебували у тому благословенному граді, який апостол Павло називав "Золотими воротами християнства". Саме це місто було обрано Апостолом у 50 році для проповіді нової релігії. Саме звідси християнство почало поширюватися по Європі, і саме жителям Салонік проповідник присвятив два твори, які увійшли в "Новий завіт", – I і II послання до солунян.

Проща до святинь Афону завершувалась, а душі та серця паломників були переповнені великою духовною радістю. Афон – це духовна школа, школа смирення і покаяння. Сучасні старці часто радять привезти зі Святої Гори не тільки сувеніри та подарунки близьким, але і рішення змінити себе, почати боротьбу зі своєю "старою людиною". На Афоні покаяння переживається як основа християнського життя. Той, то хоч раз побував на Святій Горі, обов’язково ще раз прибуде сюди, до цього благодатного саду Цариці Небесної.