Хто на голову облради: Кириллов веде підкилимну боротьбу

Однак явного лідера немає, а деякі депутати найбільшої політичної сили «Солідарності» через власні амбіції грають проти «союзників».

Безграмотний адміністратор

Скандал навколо крісла голови обласної ради показав чимало проблемних точок у більшості. У депутатів «Солідарності», «Батьківщини» та «Свободи» вистачило голосів відправити у відставку «радикала» Володимира Ковальчука. Втім, коли знадобилися сила духу відстояти Олександра Корнійчука, то її забракло. А все через амбіції окремих «союзників» більшості, які себе бачать у кріслі голови обласної ради.

«Подвійну» гру веде Михайло Кириллов, якому пощастило стати очільником на хвилі революції. За два роки на цій посаді він проявив себе слабким стратегом і здобув славу «інтригана». Замість того, щоб об’єднати навколо себе конструктивну більшість, а серед колишніх обласних депутатів було чимало прагматичних людей, Михайло Кириллов запам’ятався низькою скандалів.

Найперше проявив себе популістом і безграмотним адміністратором. Чим закінчилися численні засідання для покращення обороноздатності області? Ну створили загін територіальної оборони «Горинь», але ж цим рада додала проблем Міністерству оборони. Бо ж область не могла напряму фінансувати військовий загін, хай навіть добровольців. Відсутність стратегічного мислення проявилася і з рівненським авторемзаводом. Хотіли його завантажити для ремонту військової техніки, а підприємство і досі не може викрутитися з боргової ями.
Як господарник він теж дав маху. Активний намір навести лад у комунальних підприємствах так і залишився популістським. Адже призначення на сесії нових очільників запам’яталися лише скандалами. В окремих випадках керівні посади зайняли відверто слабкі люди, яких лобіював сам Кириллов.

Найбільший промах Михайла Кирилова — нездатність до компромісу. В статуті раді записано, що голова обласної ради має виражати інтереси кожного депутата. Натомість не зміг згуртувати навколо стратегічних цілей союзників. Чимало депутатів минулого скликання обласної ради могли б підставити плече, голосувати за прагматичні речі. Натомість Михайло Кирилов зайнявся «полюванням на відьом». Думка депутатів з чималим управлінським досвідом просто ігнорувалася.

Його політика та стосунки з керівником області Сергієм Рибачком нагадувала боротьбу за ще більший шмат повноважень. У кулуарах говорили, що між собою вони не спілкувалися. Від таких стосунків страждала лише область, бо ж чимало важливих рішень треба було ухвалювати разом. Зайві амбіції та честолюбство паралізували гарні ініціативи.

Подвійна гра

Повторно зайняти крісло голови обласної ради Михайло Кирилов не зміг. Депутати від більшості зізнаються, що він активно вів переговори не заручившись підтримкою навіть своєї фракції. Колотнеча та інтриги, які так добре вдаються Михайлу Кирилову, принесли плоди. Через роздратування інтригами Кирилова більшість в облраді не змогла об’єднатися навколо однієї кандидатури. Цим миттєво скористалися опоненти з Радикальної партії, посадивши в крісло свого кандидата Володимира Ковальчука.

Однак й Володимир Ковальчук не просидів в кріслі голови довго. З його відставкою депутати повернулися на початкову точку відліку. І знову в гру вступив Михайло Кириллов. Тільки тепер, натхненний шансом повернутися в крісло голови обласної ради, затіяв кулуарні інтриги щоб сісти в омріяне крісло. Подейкують, що він знову веде активні перемовини з лісниками та керівниками комунальних закладів в обласній раді. Знаючі люди з оточення керівників деяких фракцій зізнаються, що ще працюючи головою обласної ради Михайло Кирилов подавав на розгляд депутатів лише тих кандидатів на керівників комунальних закладів, які погоджувалися «фінансово» підтримувати Михайла Михайловича. Дехто з них зараз є депутатом обласної ради, тож Михайло Кирилов веде з ними перемовини щодо свого обрання. Очевидно пан Кирилов розраховує, що «рука руку митиме». Але, як стверджують джерела, ці перемовини залишаються без результативними. Михайлу Кирилову не вдається набрати необхідної кількості голосів тож він йде на будь-що аби тільки продемонструвати свою силу та вплив в обласній раді.

На підконтрольних інтернет — ресурсах, якими володіє Михайло Кириллов та його партнер, сумнозвісний бізнесмен — депутат Богдан Файфура, час від часу зявляються відверто провокативні матеріали на представників різних фракцій в облраді. Метою цих матеріалів було і залишається лише одне – залякати депутатів суспільними скандалами, аби ті погодилися підтримати Кирилова на голову облради. Однак чи буде ефективним такий голова ради та чи зможе шляхом інтриг та погроз зібрати під себе голоси покаже вже найближча сесія обласної ради. Але навіть якщо він це зробить, то Рівненщина знову перетвориться на плацдарм інтриг і політичних розбірок, які найбільше дошкуляють області та стримують серйозні проекти.