25: творці Незалежності. Олег Червонюк: "Розвиток економіки – це єдиний шлях розвитку незалежної держави"

Адже людина, яка у такий непростий для країни час створює робочі місця, розбудовує легку промисловість та широко втілює інновації, безумовно, гідна носити почесне звання одного з творців незалежної України. Що саме український промисловець вкладає у поняття "незалежність", а також про те, як нашій країні досягнути не номінальної, а реальної незалежності, – власними думками з цього приводу Олег Червонюк поділився з читачами газети "ОГО".


– Олеже Казимировичу, що ви вкладаєте у поняття "незалежність"?

– Якщо говорити про незалежність, то я із впевненістю можу сказати, що наше підприємство є незалежним. Тому хочу побажати і нашій країні бути такою ж незалежною, як і Рівненський льонокомбінат. Ми не залежимо від жодної політичної сили чи представників влади – Президента, Прем'єр-міністра чи голови облдержадміністрації. Адже підприємство не користується бюджетними коштами і не потребує підтримки від чиновників та можновладців. Від них потрібно лише одне – не заважати працювати реальному сектору економіки. І Україна стане по-справжньому незалежною лише тоді, коли подібних підприємств буде якнайбільше. Це єдиний шлях розвитку будь-якої країни.

Зараз ведеться багато популістських розмов, що європейські країни – наші, так би мовити, друзі – в усьому підтримують Україну. Але насправді вони не мають великого бажання, щоб в Україні з’являлись нові підприємства та розвивалась промисловість. Адже, якщо продукція, яка для українського споживача ввозиться з-за кордону, вироблятиметься в Україні – наші сусіди менше зароблятимуть. Це невигідно закордонному виробнику, і цей фактор дуже турбує наших сусідів. Я думаю, що вони робитимуть все можливе, щоб Україна була економічно слабкою, не могла розвивати соціальну сферу, утримувати ту ж армію, а натомість була буферною зоною між Європою і Російською Федерацією.

– До речі, що сьогодні може посприяти нашій перемозі у війні з окупантом?

– Зараз народ України знаходиться у постійній депресії. Щодня з телевізора ми чуємо, як в країні все погано. Засоби масової інформації подають суцільний негатив. А як можна виграти війну, якщо люди не мають національного духу? Для того, щоб перемогти, треба і морально відчувати себе переможцями!

Окрім того, щоб виграти хоча би битву, потрібно спершу викувати меч, щоб не йти на ворога з вилами. А для цього потрібні нові технології і людські зусилля. Тобто необхідно, щоб розвивалась промисловість та економіка. І тоді зростатиме міць країни.

– Сьогодні сказати це, напевно, простіше, ніж втілити в життя… З чого нам розпочати?

– Зараз відбувається практично вимирання української нації. За роки незалежності населення зменшилося щонайменше на десять мільйонів. Аби змінити ситуацію, я думаю, потрібен лідер, який міг би робити чіткі, подекуди жорсткі кроки, хоча б для того, щоб українська нація просто існувала. Якби ми, українці, мали достатньо фінансів та часу – могли б довгі роки обговорювати те чи інше питання, якщо ж у нас немає ні часу, ні грошей – нам потрібно приймати рішення, терміново їх втілювати і вже потім коригувати ці рішення в кращу сторону. У нас немає часу на дискусії політиків, які ми щодня бачимо по телевізору. За 25 років вони стільки наговорили вже, що ми мали б жити краще, ніж десь у Швейцарії люди живуть. Тому, повторюся, потрібно приймати цілеспрямовані та жорсткі рішення.

– Тобто, на вашу думку, в Україні потрібно ввести диктатуру?

– Якщо хочете, так, я виступаю за диктатуру. Але це має бути передовсім диктатура економічна, яка розвиватиме промисловість, збільшуватиме кількість товаровиробників і розширюватиме ринки збуту. Відтак будуть створюватись робочі місця і українці зможуть працювати на рідній землі. Лише така диктатура збереже демократію і свою націю.

А взагалі, політичний устрій не важливий для розвитку країни. Зараз багато ставлять у приклад та кивають у бік західноєвропейських країн, але слід згадати, що Європа стала успішною не завдяки демократії, а навпаки – завдяки монархіям, які дбали про країни та сприяли їх економічному успіху. А як він досягався? Завдяки цілим династіям, які невтомно працювали.

– То що ж все-таки нам варто робити вже зараз, щоб жити краще?

– У відповідь у мене виникає логічне зустрічне запитання: "А що ми робимо для своєї країни і чи взагалі хоч щось робимо?" Кожен народ заслуговує на те, що має. Адже земля і природа не винні у тому, що ми так живемо. Потрібно, щоб змінилася свідомість наших людей. Нам треба зрозуміти, як ми живемо сьогодні, і треба вже зараз приймати рішення, щоб жити краще!

Саме усвідомлення цього, на перший погляд, простого і зрозумілого усім правила, сьогодні багатьом українцям страшенно бракує. Адже поки одні чекають незрозуміло чого та заздрять успішним підприємцям, саме останні є рушіями економіки, які роблять щоденно свій внесок у розвиток країни. Варто пам’ятати, що у своїй країні та на своїй землі потрібно вміти господарювати, тобто виробляти продукцію, яка може продаватися не лише в Україні, а й на світових ринках.