15.10.2016, 16:30

Після Майдану та АТО польовий медик з Рівненщини вирішив стати поліцейським

"Я сам вирішив, що це моє, більш-менш знаю роботу слідчого, це навіть цікаво", – розповів 23-річний Ярослав Кирикович із Зарічного, який подав свою кандидатуру на вакансію слідчого.

Сім’ю Ярослава Кириковича називають ангелами фронту. Матір, батько та син – усі воюють на сході за Україну. Кожного дня під кулями родина польових медиків рятує життя бійцям.

"Я воював у п’ятому батальйоні, а потім в госпітальєрах був водієм і універсалом. Пройшов курси, став іще й парамедиком. Востаннє ніс службу в Широкіно у складі 18-го батальйону, – ділиться своїм уже здобутим військовим досвідом Ярослав. – Орден "Народний герой України" нам вручили на сім’ю, ми перші, кого нагородили. Всім вручали особисто, а тут цілу родину як бойову групу. З нами ще жартували – "сімейний підряд", а ми працювали як у команді, допомагали один одному".

Ярослав із перших днів був на Майдані. Питання, їхати чи ні на схід, у сім’ї навіть не виникало. Два роки в зоні АТО загартували молодого хлопця. Тому, коли повернувся у рідне Зарічне, вирішив стати поліцейським. Подав свою кандидатуру на посаду слідчого та успішно пройшов перший етап конкурсу.
"Мої керівники з області сказали, що проводиться набір, вони знали про мої бажання працювати в органах і займатися такими справами, які приносять користь, – розповідає Ярослав про те, як став кандидатом на посаду слідчого. – Війна війною, але і тут треба наводити порядок, бо поки там воюють, то тут займається хто чим хоче".

У Наталії Полюхович, класного керівника, викладача зарубіжної літератури Зарічненської школи, про Ярослава лише найкращі враження:
"Ярослав Кирикович прибув до нас з рівненської школи у п’ятому класі. Відразу завоював популярність своєю щирістю, вихованістю, добротою. Був старанним у навчанні, користувався авторитетом серед вчителів і учнів. А крім того, ми ще з ним – сусіди та все його свідоме життя проживали в одному будинку. Завжди прийде на допомогу, навіть коли його і не просиш, бо бачить, що то потрібно".

Ярослав говорить, що мама ще на фронті, а тато нещодавно повернувся. Батьки схвалюють рішення сина поповнити лави в поліції та всіляко його підтримують.
"Спершу має бути верховенство права і рівність всіх перед Законом. Практика показує, раніше цього не було. Було розмежування на чорних і білих повсюди, й до того ж яскраво виражене. Робота є скрізь, і люди скрізь потрібні".