«Не вірю, що хтось буде покараний», – журналісти, яких бив «Беркут»

Відповідно до зведених даних, які оприлюднює Національна спілка журналістів України, у січні 2014 року 103 вітчизняні та іноземні журналісти були побиті в Києві та інших містах України. Крім столиці, найбільше нападів було у Дніпрі, Черкасах, Запоріжжі. Також було заарештовано 5 журналістів у Києві і 1 в Запоріжжі. Ще 12 погроз працівникам ЗМІ зафіксовано протягом цього місяця.

Домінують серед усіх цих випадків саме прояви агресії з боку силовиків.

Серед тих, хто постраждав від дій спецпризначенців аж двічі (у листопаді 2013 та в січні 2014) – оператор «5 каналу» Іван Наконечний. У листопаді на Європейській площі беркутівці штовхали його та зламали світло на камері.

20 січня на вулиці Грушевського він працював разом із колегою-журналісткою біля входу до стадіону «Динамо».

– Мені прямо в камеру попала гумова куля і встряла. Техніка вже була непридатна для роботи. Я подзвонив на канал, віддав зіпсовану камеру, мені привезли наступну і ми продовжили знімати, – згадує Іван.

Після цього, каже, ходив із юристами каналу в міліцію, писали заяву, кілька разів був викликаний до прокуратури, але далі цього справа не пішла.

– Я побачив, що все дарма, свою заяву забрав, бо фізично ж постраждалим не був, далі цим продовжували займатися юристи. Але камера досі на експертизі, – розповідає.

Іван каже, що ті події не позначилися на його роботі. Після цього вже кілька разів знімав у зоні АТО, тож небезпеки не боїться. Але в те, що хтось буде покараний, не вірить.

– Всі силовики були в масках, хто стріляв, я не бачив. А самі ж не зізнаються.

Журналіст видання «Український простір» (Харків) Роман Черемський, який з початком військових подій на Сході потрапив у полон до бойовиків ЛНР, також активно висвітлював мітинги в Харкові наприкінці 2013 – початку 14 року.

– У січні 2014 року в самому центрі Харкова я знімав автобуси із затемненими вікнами, біля яких були бійці «Беркуту». Один із силовиків на мене накинувся і спробував оглушити електрошокером, але чомусь не подіяло, тоді мене затягли в автобус, били по ребрах, вщент розбили камеру, знищили всі записи і викинули з автобуса, – згадує Роман. – Я звертався у правоохоронні органи, але це була імітація діяльності.

Кілька разів, каже Роман, справу хотіли закрити. Він ходив у прокуратуру з вимогою продовжити розслідування.

– У неформальній розмові мені відверто сказали, що в цієї справи немає перспективи. На цьому все і скінчилося, Кримінальне провадження закрили. А потім почалися військові події на Сході, то, звісно, було не до цього. Бо в Харкові вже діялося незрозуміло що, – каже Роман Черемський.

Зазначає, що тільки серед його колег-журналістів із Харкова у 6 осіб було пошкоджено апаратуру. Але фізично він постраждав чи не найбільше серед працівників ЗМІ.

НСЖУ продовжує оновлювати дані про всіх постраждалих журналістів у період Євромайдану та збирає інформацію про реальний стан розслідувань цих випадків, - наголошує керівник Спілки журналістів Сергій Томіленко.

Про підтримку зусиль НСЖУ в ревізії кожного випадку побиття журналістів в Україні з 2013-го року по нинішній час заявили колеги з Міжнародної федерації журналістів.



До теми:

Більше 70 журналістів побито три роки тому, а винні й досі не покарані

Побиття журналістів "Рівне 1": коментарі рівнян у соціальних мережах

Журналісти Рівного об'єдналися проти побиття журналістки Тетяни Чорновол