Зворушливі вірші до Дня Матері

"У ці травневі дні відзначаємо День Матері.

У круговерті буднів ми часто забуваємо, що маємо змогу, затративши якнайменше матеріального, приїхавши до рідної оселі, отримати якнайбільше духовного: любові, тепла, турботи, щирості.

Щасливі ті, хто може сьогодні на цій землі доторкнутися серцем до рідної матері, подарувати їй радість зустрічі…

Матері вас завжди чекають. Не запізніться…"

ПОКИНУТА ХАТА

Напівзруйнована хатина край села.
Вся бур’янами, наче пустка поросла.
І вже не радують згорьовану її
Піснями ніжними сусіди-солов’ї.

Неначе сльози, впали роси на вікно.
Ніхто до шибки не схиляється давно,
Щоб прочинить своє життя у день новий,
Щоб огорнутися у дощ чи сніговій.

Вже позабулися дзвіночки-голоси,
А ранки, сповнені здоров’я і краси,
Не приголублять поцілунками тих ніг,
Які спориш у давніх спогадах зберіг.

Неначе гостя, в хату осінь увійшла.
І господиню, як була і в чім була,
Взяла у Вирій, де зимують журавлі.
З тих пір самотність оселилась у дворі.

Зійшлись сусіди… Все було, як у людей:
Священик був і молитви… Та без дітей
Ішла матуся у свою останню путь.
(Важливі справи у дітей – з того живуть)

Напівзруйнована хатина край села...
Чиясь матуся і бабуся в ній жила…
Напізруйнована від старості, страждань.
А хто врятує нас від руйнувань?

ВІРШІ ПРО МАМУ

МОНОЛОГ МАТЕРІ

Де ти, доню? Де ти, синку?
Приїздіть хоч на хвилинку.
Вас чекаю день при дні у самоті.
Лиш одне моє бажання,
Що здійсняться сподівання,
Що сьогодні ви до мене на путі.

Прилітайте, журавлята,
Вас чекає рідна хата.
Вас від бід закрию своїми крильми.
Обігрію вас душею,
Колисковою своєю
Порятую ваше серце від зими.

Дорогенькі, любі діти,
Хочу вам у всім годити
І наблизити чужину-далину.
Заросли стежки-доріжки,
Де ходили ваші ніжки,
Де зустріла я розлуку-сивину.

Де ти, синку? Де ти доню?
Я сльозу тихенько зроню.
Та цю слабкість рідній матері простіть.
Стали ночі всі безсонні...
Сніг мені холодить скроні…
Хай в житті вас Бог святий благословить!

МАМИНА КОЛИСКОВА

Вітер присів біля хати,
Крила наморені склав.
Треба ж йому спочивати
Від перельотів і справ.

Він розважав десь дитину,
Десь ковилу причесав...
От вже б і далі полинув,
Та зачарований став.
Тихо співала матуся.
Голос у пісні розцвів.
Вітер спинився, незчувся,
Як загойдав його спів.

Скільки почув у дорозі
Він чудодійних пісень:
Пісню снігів на морозі,
Голос дзвіночків «Дзінь-дзень!».

Слухав, як море співає,
Спів солов’їв, скрипалів,
Пісню струмка, що стрічає
Весну з далеких країв...

Тільки не чув стільки щирих,
Пройнятих ніжністю слів –
Пісню любові на крилах
Ніс до небес мамин спів.

МОЛІМОСЯ ЗА БАТЬКІВ СВОЇХ
(Пісня)

Сповиває смутком тиша
Посивілий ганок хати.
– Стала осінь холодніша, –
Зажурились батько й мати.

Щоб не старили їх ночі,
Що з безсонням йдуть у ногу,
За батьків сьогодні хочу
Помолитись щиро Богу.

В’ють гніздечка на чужині
Рідні діти-соколята.
Зрідка в радості гостинній
Гріють старість онучата.

А роки, прожиті рясно,
Посріблили рідні скроні.
Не забудьмо, діти, вчасно,
До небес піднять долоні.
Молімося за батьків своїх,
Щоб отчий дім теплоту беріг,
Щоб не замів у дитинство сніг
Кульбабові світлі стежки.
Молімося за батьків своїх
З країв чужих, неблизьких доріг,
Щоб Бог беріг повсякчасно їх,
І множились їхні роки.


БІЛЬШЕ ВІРШІВ ПРО МАМУ ВІД АВТОРА