Як живуть українські заробітчани в Еміратах

З початку 2000-х років здебільшого приїжджає молодь, щоб заробити гроші або використати цю країну як трамплін для подальшої міграції. Здебільшого українці працюють в готелях на реєстрації, у брендових продажах, сфері нерухомості, туризмі, в салонах краси і ресторанах. Надзвичайно багато працюють у місцевих авіакомпаніях Etihad, Emirates, Fly Dubai, Air Arabia, які з 2010-х років почали проводити окремі конкурсні відбори стюардів у Києві. Є невелика кількість українських лікарів та інженерів, і приблизно стільки ж підприємців. Здебільшого, це молодь віком 20-40 років, пише Український світ.

Приблизно 4 000-5 000 осіб нараховувала українська громада в 2012 році, 5 000-7 000 осіб — у 2016 році. За офіційною інформацією МЗС ОАЕ, станом на 1 січня 2017 року тимчасовий дозвіл на проживання в Еміратах мали 11 145 громадян України. Значний відсоток становлять туристи. Так, 2016 року 112 135 українських громадян відвідали Об’єднані Арабські Емірати.


Основний осередок української діаспори в ОАЕ — Дубай. Українці, що проживають в сусідніх еміратах Шарджі і Аджмані, беруть участь в дубайських подіях, бо багато хто з них працює щодня в Дубаї. Також існує осередок в столиці Абу-Дабі.

Тривалий час української громади не існувало в ОАЕ, всі українці осідали в так званих "СНД-шних" сервісах і спільнотах.

Організавана українська спільнота в Об’єднаних Арабських Еміратах утворилася 2014 року. Українка Василіса Ганджа стала засновницею української діаспори в ОАЕ.

"У березні 2014 року з’явилась перша група у Facebook "Українці в Еміратах". Спочатку її членами були лише 20 моїх друзів, з якими я встигла познайомитись під час перебування за кордоном, потім доєднались їхні друзі, а також учасники декількох маленьких раніше заснованих спільнот. Зараз членами нашої діаспорської ініціативи є 8 тисяч молодих українців", – розповідає Василіса.

Українці влаштовують свята, допомагають військовим, організовують концерти за участі українських співаків.

"Українська діаспора в Еміратах – це молодь 25-35 років, які приїхали на тимчасову роботу за кордон. Їм треба швидко пристосуватись до життя в арабському світі. Саме тому діяльність діаспори має вигляд безкоштовних практичних консультацій "своїм від своїх", які вже отримали певний досвід проживання в Еміратах і можуть пояснити місцеві особливості”, - каже Василіса.


Отримати роботу в Об’єднаних Арабських Еміратах нескладно. Візу можна оформити за місяць. Тому, туди на заробітки їде молодь. Про це розповідає Наталія Лисяченко, ще один організатор української діаспори в ОАЕ.

А от Євгеній Семенов уже чотири роки живе в ОАЕ. Хлопець переїхав до Еміратів з Чернівців. У столиці однієї з найбагатших країн світу працює в галузі IT-технологій.

В Об’єднаних Арабських Еміратах віднедавна працює й український духівник, який згуртував навколо благодійних і культурних проектів представників східноєвропейської діаспори, яка емігрувала до Дубаю. Близько десяти тисяч українців, шість тисяч поляків і дві тисячі словаків, а також вихідці з Білорусі, Румунії, Македонії та балтійських країн мають відтепер в арабському світі свій інформаційний культурний осередок під назвою "Східноєвропейська асоціація культурної дипломатії", яку отець Юрій Юрчик заснував для налагодження культурних обмінів і міжлюдських контактів.

Чи можна знайти роботу в Еміратах?

Український священик розповів про особливості сприйняття та промоції України в арабському регіоні, про позитиви традиційного суспільства для європейського досвіду і культурну дипломатію, як світський інструмент християнства:

- В Об’єднаних Арабських Еміратах я перебуваю близько двох років і працюю капеланом для української, польської та словацької спільноти – тобто фактично для всіх східноєвропейців, оскільки також тут проживають білоруси, балтійці, румуни, македонці. Ми проводимо різні благодійні ініціативи. Українська діаспора в Еміратах допомагає пораненим воїнам АТО. Майже щомісяця приймаємо таких воїнів на реабілітацію. Дітей постраждалих військових відправляємо на відпочинок до Карпат. Також маємо програму допомоги онкохворим дітям, особливо з територій конфлікту. Адже деякі з тих, хто перебуває під час лікування в Києві, не має де жити між курсами хіміотерапії. Наша громада орендувала для них будинок у Василькові під Києвом. Зараз це допомога трьом конкретним родинам.

Оскільки я є капеланом не лише української, але й польської і словацької громади, то маємо благодійні програми, які не пов’язані з допомогою Україні. Приміром, збирали гроші для постраждалих після землетрусу в Непалі. Вийшло 15 тисяч дирхам (більше 100 тисяч гривень) для відбудови села Демре недалеко від Катманду, столиці Непалу.

Так виникла ідея створити організацію, яка могла б об’єднати інтереси різних діаспор.

- Ви започаткували світський проект в церковній спільноті. Як Вам вдається таке поєднання?

- На початку мене запитували чому я, священик, займаюсь саме таким світським проектом. Тому що ми хочемо об’єднати людей, по-перше, наших вихідців зі східної Європи. А по-друге, хочемо бути зрозумілими для тих людей, серед яких живемо. Тому саме формат культурної дипломатії більш відповідний в умовах, у яких живемо і працюємо.



Окрім того мені було легко започаткувати цей проект, бо до мене в ОАЕ не було жодного священика зі східного регіону Європи – польського, українського чи словацького. Я першим приїхав з нашого регіону 2014 року і ми об’єднались навколо Церкви. Тобто це такий дуже широкий проект, який хочемо розвивати, і плануємо багато працювати. Одна складова – це культурний діалог, а інша – благодійність.

- Як сприймають українську культуру в арабському світі? На скільки вона тут присутня в інформаційному і культурному просторі?

- Оскільки ми перебуваємо за кордоном, тож наша мета – донести українські цінності та культуру до іноземної аудиторії. Ми дуже добре знаємо про давньогрецьку культуру чи культуру стародавнього Риму, як культурну традицію еллінізму. Але чому ми не можемо говорити про українську культурну традицію? Вона теж дуже багата. І ми прагнемо це донести в країнах нашого перебування до місцевих людей, до інших діаспор. Адже ми маємо програми співпраці з іншими діаспорами – зі шведами, норвежцями, з тими, хто не входить в групу східних європейців. Вони бачать наші благодійні проекти, культурні акції та пізнають таким чином українську культуру. Бо завдання культурної дипломатії – представляти нашу культуру за кордоном.

Досі в арабському світі Україну вважали частиною Росії. Люди, які відірвані від нашої дійсності, не дуже слідкують за подіями, які у нас відбуваються. А якщо слідкують, то не дуже розуміють. Це теж пов’язано з інформаційним вакуумом і з "плідною" працею російських журналістів, які під іншим кутом зору подають українські події. Тому дуже важливо доносити правду. Що Україна є незалежною державою, що є українці, які мають свою тисячолітню культуру. І ця просвітницька робота стосується як місцевих арабів, так й інших іноземців, які там проживають.

Робота в Туреччині: як доводиться українцям

- Які культурні акції, що відбулись в Дубай за ініціативи вашої громади, вважаєте найважливішими?

- Найдорожчий для мене проект – це відкриття української суботньої школи. Зараз там навчається 56 дітей з українських і мішаних сімей. І це важливо, адже поки що це єдина українська школа в тій країні. Вчителі, наші волонтери, – українці, які працюють в Еміратах.

Ми також запрошуємо українських виконавців в Дубай. До нас приїздили Тарас Чубай, Василь Попадюк, Арсен Мірзоян. В березні ми організовуємо Дні Шевченка. У нас постійно проходять заходи, пов’язані з українською культурою, куди ми запрошуємо також іноземних дипломатів й інших місцевих іноземців, які живуть в Еміратах.

Зазвичай для проведення таких культурних заходів ми орендуємо приміщення при готелях або збираємось при церкві. І мріємо в майбутньому про створення окремого культурного центру.

Усі фото: ukrsvit.org.