Бункер, який вважають належав нацистському ватажкові Еріку Коху і який знаходиться поблизу Краєзнавчого музею, довгий час стояв абсолютною пусткою, яка поволі занепадала.

Бункер перебуває у власності міста. У 2011 році з ВАТ “Укрцемремонт” було розірвано угоду через несплату оренди.



Замість бункера - музей.

Другий рік бункер орендує Сергій Шабалін — місцевий підприємець та колекціонер старовини. В кінці лютого 2017 року він переміг у конкурсі на право орендувати цю споруду. Конкурс організовувало міське управління комунальною власністю. Інвестор отримав три роки, щоб привести до ладу 80 кв. м приміщення. Місяць оренди вартує близько 9 тисяч гривень й користуватися можна лише першим поверхом приміщення. Усе тому, що нижчі рівні — під водою. Тому орендареві доводиться відкачувати воду та вичищати бункер від сміття (тоді Сергій Шабалін вивіз кілька вантажівок зі сміттям з бункера). За його совами, всередині бункера є чотири невеликих кімнатки (або, скоріше, три — просто одна розділена навпіл).



Підприємець планує створити там музей тоталітаризму та кафе. В музеї проводитимуть екскурсії. Оцінював цей проект Сергій Шабалін у мінімум три мільйони гривень.

Проте, як стало відомо ще в квітні 2018 року, що Сергій Шабалін не може орендувати земельну ділянку, але він продовжує платити оренду.

"Міські депутати не дають землю в оренду", - Сергій Шабалін



І нині особливо нічого не змінилося:

"Я продовжую платити за оренду. Поки що міські депутати не дозволяють орендувати землю, де стоїть бункер. А без цього ми не можемо нічого робити. Документи постійно подаю для оформлення оренди. Питання "недоголосовують" депутати на сесіях. В мене в оренді лише саме приміщення бункера. Перед цим межі земельної ділянки були сформовані. Нині ж мені розповідають, що вона завелика, хочуть обрізати. Та обрізайте! Дайте в оренду меншу ділянку, але дайте! Я хочу почати хоч щось робити, не знущайтеся! Дозвольте зробити щось корисне для міста", - говорить Сергій ШАБАЛІН.

За бункер доведеться платити з бюджету, бо в когось з міських депутатів є свій інтерес?

Бункер усе одно можуть очікувати переміни:

"Щодо цього ми висловили свою позицію давно. Міські депутати не голосують, уже було кілька спроб, для ухвалення питання, завжди не вистачало 3 - 5 голосів. Мені складно коментувати депутатські рішення, їхні мотиви. Я розумію, що хтось має своє бачення щодо цього бункера й тому блокує, намовляє частину депутатів, щоб вони не голосували. Інших, раціональних пояснень, я поки що не маю. Хіба, що хтось має свій власний інтерес. Прикро, що ситуація складається саме так. Прикро, адже цей об'єкт руйнується, якщо він і далі буде занепадати, то він може взагалі зникнути. Я поки що не можу сказати, як ми будемо діяти далі, але цілком можливо, якщо ця проблема не розв'яжеться, оформлятимемо його як пам'ятку архітектури, або пам'ятку історії, а тоді проситимемо з бюджету на бункер кошти й змінюватимемо за них цей об'єкт. Ми могли б це зробити за кошти приватного підприємця, а так муситимемо клопотати про отримання близько мільйона гривень з казни. А за ці гроші можна було б змінювати місто на краще. В мене інших варіантів, як врятувати бункер, немає. Адже зараз він хирлявіє. Дах, який добудовувала радянська влада (нагадаю, що бункер будувався двома владами - нацистська окупаційна та радянська окупаційна), він фактично згнив всередині. Він може впасти. І це буде катастрофа в приміщенні.

Будемо рятувати бункер. Якщо ми оформимо його як пам'ятку, й депутати не узгодять рішення про надання грошей й він почне остаточно руйнуватися, то проводитимемо акції. Цей бункер - це перевірка на притомність, адже не може розвалитися історичний об'єкт в центрі міста!" - говорить Тарас МАКСИМЕНКО, начальник міського управління культури та туризму.

Бункер із коштовностями?

Про бункер у Рівному "ходить" чимало легенд.



Кажуть, одразу після утворення на окупованій німцями території рейхкомісаріату «Україна» з центром у Рівному почали споруджувати бункер для гауляйтера Еріха Коха.

Подейкують, що там сховані награбовані нацистами скарби, у тому числі й Бурштинова кімната. Хоча віриться у це мало, адже, за свідченнями самого Коха, Бурштинову кімнату ще в січні 1942-го було перевезено до Кенігсберга, а після цього її сліди були втрачені.

До того ж ці чутки, варто підкреслити, до цього часу свого підтвердження не знайшли.