12.04.2020, 14:40

"Ця весна вкотре перевернула все", - зізнання рівнянки про карантинне переосмислення

Карантин змушує багатьох людей переомислювати ті чи інші цінності та зовсім під іншим кутом дивитися на традиційний ритм життя. Так, ОГО починає серію публікацій про карантинне переосмислення рівнян.

Сьогодні познайомимо вас з історією, яка проймає до глибини душі. Щирі роздуми Ольги Зайчук про те, для чого людству ці випробування та внутрішні карантинні переосмислення - читайте пряму мову рівнянки:

І знайдеш там, де не шукаєш, і зустрінеш там, де не чекаєш... Коли мені було 16, я зарікалася тут жити. Я хотіла поїхати якнайдалі і більше ніколи сюди не повертатися. Коли мила капронкові коліна в місцевому потічку. Бо впала. "Мої діти не будуть містити болото", - приказувала при цьому... Багато води втекло в тому потічку, багато помилок було зроблено зі страху. Адже вернутися - означало фіаско, повну поразку, сімейне прокляття. Попри те, якось зачепившись за життя іншим боком, я багато років їздила автомобілем, діти мої ходили "2 метри" до школи. Про "це"місце не забувала, але й не рвалася сюди. Боліла часом генетична пам'ять, та страх переважав. Ця весна вкотре перевернула все. І не тільки в мене. Дійшов час зрозуміти, що все чого ми не приймаємо, що так старанно заховуємо в куточках підсвідомості та біографії, має над нами сильну владу. Є величезним ресурсом та веде до внутрішнього зростання. Просто без варіантів. Бере за руку і веде. Мусимо зростати через біль. Іти на страх. Прощати і приймати. От ми з дітьми знову на загубленому між світами і часом хутірці. Де скрипить прадідова верба, де так смачно весною пахнуть ранки, де птахи прилітають по графіку, а яйця лежать не в супермаркеті на полиці. Тут якщо хочеш солодкого - мусиш спекти. А хочеш їсти - зварити. (А й справді, може це проблема, якщо жінки забули як готувати, бо є доставка, тримати в руках голку, бо легше викинути, чоловіки забули як брати на себе відповідальність, бо є жінка. А чада, що таке ставати дорослими, бо є батьки і мама тата напряже). Тут найбільший дедлайн - не посаджена цибуля. А плани по обновках - скасовано до наступного сезону. Адже фешн Дей не відбудеться навіть у рамках Великоднього цвинтаря... Вірус, звісно, біда велика, але якщо це випало на наше покоління, то, певно, варт задуматися. В часі внутрішнього мовчання - перепросити Землю і близьких в тому, що навіть самі собі не зізнавалися. Згадати давніх друзів і смак хліба з цибулею, і зустріти цю весну, як справжню Божу ласку, на шляху до себе.