5 книжок для дівчаток, які не люблять читати

Пропоную тобі 5 книжок, читати які точно не буде нудно. Вони розповідають про зовсім різних дівчаток, котрі стали відданими подружками для декількох поколінь.




Елеонор Портер, «Поліаннна»
Ви вмієте грати в радість? Ні? Маленька Поліанна Вітьєр із задоволенням навчить вас!

Мабуть, нелегко радіти, коли твої батьки пішли на небо, а ти переїздиш до самотньої тітки, котра, здається, й усміхатися не вміє. Але чим важча гра, тим цікавіше!

Як дівчинці вдасться змінити життя похмурого багатія, важкохворої сусідки, малого сироти та,звісно, своє тітки?

«Якщо ви шукаєте погане, чекаєте на це, то ви його знайдете. Але якщо знаєте, що знайдете добро, — матимете його». (Елеонор Портер, «Поліаннна») .




Роальд Дал, «Матильда»
У свої шість років Матильда перечитала усі книжки з місцевої бібліотеки. Але у її сім’ї читання вважається марною втратою часу та зовсім не схвалюється. Та й саму дівчинку батьки вважають великим клопотом. На щастя, неабиякий розум дівчинки помічає шкільна вчителька міс Ганні. Вони стають добрими друзями та проводять час разом. Саме учителька допомагає розкрити надзвичайні здібності дівчинки. От тільки Матильда дивується, що жінка живе дуже бідно: за кухонний стіл їй править перевернутий ящик. Яку таємницю береже міс Ганні? І чи зможе Матильда допомогти їй?

«Книги несли Матильду в невідомі світи, знайомили її з дивовижними людьми, чиє життя здавалася зовсім незвичайним». (Роальд Дал, «Матильда»).



Астрід Ліндгрен «Пригоди Пеппі Довгапанчохи»
Важко поводитись чемно, коли твоя мама — янгол, тато — африканський король, а ти живеш у великому домі зі справжнім конем та ручною мавпочкою. Але у Пеппі саме таке дитинство. Вона дуже сильна. Дуже щира. І зовсім трішечки самотня.

Усе змінюється, коли у сусідній будинок переїжджає сім’я із двома дуже вихованими дітьми — Томмі та Анікою, яким немає з ким гратися. Вони одразу ж знайомляться із непосидючою Пеппі.

Дівчинка навчить їх лазити по деревах, влаштовувати незабутні пікніки, навіть плавати на човні! А Томмі й Аніка намагатимуться показати Пеппі гарні манери та спробують влаштувати її до школи…

« — Чого ти йдеш задки?

— Чого я йду задки? — перепитала Пеппі. — Хіба ми живемо не у вільній державі? Хіба не можна ходити так, як кому хочеться?» ( Астрід Ліндгрен, «Пригоди Пеппі Довгапанчохи», перша зустріч Пеппі із Томом та Анікою).




Люсі-Мод Монтгомері. «Енн із Зелених дахів»
У канадському селищі Ейнвонлі живуть немолоді брат і сестра Катберти. Одного дня вони вирішують взяти на виховання хлопчика, щоб той допомагав їм по господарству.

Але трапляється помилка: замість юнака із сиротинця приїздить одинадцятирічна дівчинка. Руда, худенька, непосидюча та ще й гостра на язичок. Катберти не планують залишати її у себе… Однак безпосередність та щирість малої

«Та це ж і є найсолодше, — заперечила Енн, — коли промайне щось у голові, таке невимовно цікаве, що мусиш тут-таки зробити. А коли спинишся й замислишся, то ніякої радості вже не буде». (Люсі-Мод Монтгомері. «Енн із Зелених дахів»).




Пол Гелліко, «Томасина»
Єдиним другом маленької Мері-Руа була руда кішка Томасина, котра вважала себе божеством. Але якось улюблениця захворіла і батько дівчинки, ветеринар, який не любить тварин, відмовляється її лікувати. Мала не знає, як житиме без кішки. Вона страшенно сумує й сама нездужає…

А за містом живе дивачка Лорі, яку усі називають то відьмою, то цілителькою. Чи допоможе дар Лорі повернути Томасину? І чи навчиться любові суворий батько Мері-Руа?

«Любов, отой препарат, який не придбаєш у жодній аптеці, але від того не менш дієвий, аніж справжні ліки». (Пол Гелліко, «Томасина»).

Обирай собі до смаку і читай. Хто знає, можливо, колись й ти сама напишеш цікавезну історію, яка захопить найвибагливішого і найнепосидючішого читача.

Дарина ЯНЧУК,випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, Хмельницький

Фото обкладинок книжок надані авторкою роботи.

За повідомленням сайт Я журналіст.

Дізнайтеся 7 альтернатив рукостисканням під час карантину