Що рівнянам треба знати про лікарську таємницю

Консультує: кандидат юридичних наук, професор та завідувач кафедри конституційного права та галузевих дисциплін, заступник директора ННІ права НУВГП МІЩУК Інна Володимирівна.

Ось питання від читача: Доброго дня! Скажіть, будь ласка, чи має право лікар розголошувати інформацію про хворобу пацієнта іншим особам?

Відповідно до ст. 32 Конституції України – не допускається зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Відповідно до Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” у ст. 40 визначено, що лікарська таємниця – це сукупність відомостей, які стали відомі медичним працівникам та іншим особам у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина. Анонімність пацієнта повинна бути забезпечена при використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі.

Крім того, ст. 39-1 “Право на таємницю про стан здоров’я” (ЗУ “Основи законодавства України про охорону здоров’я” передбачає заборону вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.
Правопорушниками є медичні працівники та інші, включаючи постачальників послуг, які обізнані з інформацією, пов’язаною з виконанням своїх професійних або професійних обов'язків. Для кваліфікації злочину не має значення, була така інформація довірена особі (надана за обліковим документом) чи стала відома за інших обставин (навіть і випадково, але у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків – обов’язків лікаря. Розголошення медичної конфіденційності проявляється також через спілкування з іншими особами чи повідомлені їм такої інформації не важливо чи це передається в розмові, у тому числі телефонній, у листах, доповідях, виступах, лекціях, по телебаченню, радіо або в періодичній пресі. Розголошення може мати місце і при наданні можливості стороннім особам ознайомитися з лікарською таємницею.

Відповідно, підсумовуючи, порушення лікарської таємниці є зловживанням права на інформацію, що тягне цивільно-правову відповідальність (Основи законодавства України про охорону здоров’я (ст.39 (ч.2, 5), 39-1, 40, 43 (ч.1), (ст.30 СКУ), ст.285 (ч.2, 4), 286 ЦКУ, ЗУ “Про інформацію” (ст.21 (ч.2),ЗУ “Про захист персональних даних” (ст.7). Але за умови, що такі дії спричинили тяжкі наслідки, можлива і кримінальна відповідальність ст.145, ст.132 ККУ. Законодавством передбачені гарантії лікарської таємниці: лікарі та інші медичні працівники не можуть бути допитані як свідки ні в цивільному, ні в кримінальному процесі щодо відомостей, що становлять лікарську таємницю (ч.1, ст.70 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК), ч.2 ст.6.5 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України).
Медики зобов’язані інформувати відповідні державні органи про народження, мертвонароджених, смерть, поширення інфекційних хвороб, випадки жорстокого поводження з дітьми тощо. Тобто, якщо інформація стосується здоров’я не окремої особи, а населення загалом або значної групи осіб, вона не є інформацією з обмеженим доступом і не може бути утаємничена ані органами державної влади, органами місцевого самоврядування, ані іншими розпорядниками такої інформації.

Таким чином, предмет лікарської таємниці складають:
• факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою;
• стан здоров’я людини;
• діагноз;
• обставини, що передували захворюванню або спровокували його;
• функціональні особливості організму;
• шкідливі звички;
• особливості психіки;
• майновий стан;
• інші відомості, отримані при медичному обстеженні, зокрема інформація про сімейне, інтимне життя людини, а також про стан здоров’я родичів, близьких пацієнта.

Якщо ви маєте питання до юристів - залишайте їх у коментарях до цієї публікації.