Найбільше зло в Україні – недбале ставлення нашого народу до Заповідей Божих!

Я живу у суспільстві, в якому спілкуюсь із різними людьми. Серед моїх знайомих є християни з різних конфесій, які обрали різну традицію літургії і у котрі намагаються мати стосунки з Богом. Я, як переконаний християнин, за своє двадцятирічне життя з Христом розумію, що всі люди помиляються. Але Біблія мене учить не судити.



В Заповідях, які нам дав Господь, ми шануємо будь-яку людину, з будь-якими релігійними переконаннями та духовними орієнтирами. Навіть якщо вони не є, на нашу думку, правильними. Але, припустимо, це сталось! І Україна обрала життя за Заповідями Господніми за прикладом Швеції та Німеччини, тобто до країни прийшли політики з цінностями християнської демократії, а правляча верхівка – люди, народжені згори. Чи є місце в такій країні людям інших віросповідань? Звичайно, що так. Адже, якщо країна обирає життя за Заповідями Божими, вона повинна обрати ракурс Божий, шануючи всіх інших та не принижуючи нікого. Закон один для всіх і Заповіді одні на всіх. Я не можу всіх змусити любити Бога, але я з впевненістю зможу сказати таким людям - наш Закон дозволяє шанувати всіх. Тобто, при такому розкладі не буде приниження, а буде взаємна любов та повага або, як називають політики, релігійна терпимість. Наприклад, країна колись схаменеться і люди в неділю всі без винятку будуть поклонятись Творцю. Думаю, таке правило властиве усім, без винятку, течіям і конфесіям.



Натомість, погляньте, що ми маємо сьогодні. Народ України прийняв в 90-их роках Конституцію України. Дослідники кажуть, що цей документ - один з найкращих в світі. В преамбулі вказано, що ми несемо відповідальність перед минулими, теперішніми та майбутніми поколіннями та відповідальність перед Творцем.

Тому, мені як християнину хотілось би, щоб у тому місці, де про це йдеться було чітко вказано - яке відношення маємо, до якого Творця і виразити це в Заповідях. Думаю, не зайвим у преамбулі було б додати Десять Заповідей Господніх, аби ті, хто читає Конституцію, чітко розуміли, про що йдеться. Особливо це стосується перших осіб,які на Святому Письмі дають присягу вірно служити своєму народу.

А так, теоретично. у Конституції у нас записано все це поверхово, хоча положення і побудовані на Біблійних цінностях. Втім, її настанови не виконуються, бо немає чітких духовних підвалин, щоб це зробити. Тому я і пропоную в преамбулу додати Десять Заповідей. Це дасть, якщо хочете, «духовну основу», яка стала би гарним втіленням і надбанням для українського народу.




Адже, погодьтесь, найбільше зло в Україні – недбале ставлення нашого народу до Заповідей Божих! Бо зі злом неможливо боротися без Закону Божого. Чим ти будеш йому протистояти? Ось такий приклад наведу. Ви – старший брат і б'єте вдома братика та сестричку, а в школі показуєте, що ви такий хороший хлопчик чи дівчинка. А вдома ви просто вульгарний. Таке у нас на кожному кроці. Як їх називають "люди-хамелеони", "люди-пристосуванці". Тому я переконаний, що недбале ставлення, поверхневий підхід до Закону Божого і дає можливість злу розповсюджуватися. Ми не можемо зупиняти боротьбу зі злом без Закону Божого. Це нереально.

Тому, насамперед, нам слід припинити поверхово сприймати Творця. Він - живий Бог, Він всюди, Він чує нас, допомагає, прощає та карає і дуже любить. Як нам жити і не зіпсувати з Ним стосунки, чітко виписано в Десяти Заповідях Божих. Аби Заповіді стояли в пріоритеті у системі освіти та виховання, тоді ми б не бачили міжрелігійних та міжнаціональних війн.

Ми чудово пам’ятаємо, що саме з Донбасу, з уст «трудового народу» лунали ініціативи викреслити слово Бог і найближчим часом показати суспільству останнього священика, як раритет.

Еомунізм приніс ідеологію кумирів, що забороняє друга заповідь. Ми взяли за авторитет тих смертних людей, котрих вже немає серед живих. Вони посіяли в суспільство ідею атеїзму. ідею рабства, насильництва, ідею , яка, від безвиході і відсутності сенсу життя, породила наркоманію та алкоголізм. Це є страшні наслідки комунізму.

Сьогодні приємно констатувати, що Реформація дослягнула і наш Волинський край. І нам цього разу не можна припуститись помилки. Ми маємо будувати країну на вічних, а не тлінних цінностях.