28.03.2021, 12:14

Сьогодні православна церква вшановує Григорія Паламу

фото з pomisna.info

Молитва і міцна віра – стали фундаментом його життя. Він сам шукав Бога і єднання з Ним, прагнув досягти духовної рівноваги та навчав усіх тих, хто цього так потребує.
Таким був святитель Григорій Палама, архієпископ Фессалонікійський, світлу пам’ять якого сьогодні вшановує Церква Христова. Цей святий належить до числа візантійських богословів і отців Церкви та прославлений серед християн, бо для кожного з нас є гідним прикладом діяльної віри і любові до Господа.

Він народився наприкінці ХІІІ століття в сім'ї знатного аристократичного роду в Константинополі. Після смерті батька, який обіймав високу посаду при дворі, імператор Візантії Андроник ІІ взяв майбутнього святителя під свою опіку і заступництво. Завдяки цьому він здобув прекрасну освіту, виявляючи велике зацікавлення та старанність до наук. Споглядаючи на його таланти, Андроник ІІ бажав, щоби він займався державною службою. Проте юний Григорій мав палке бажання присвятити своє життя служінню Богові. Тож він відмовився від спадку батька, переконав свою матір та родичів, що бажає йти шляхом духовного життя. У двадцятирічному віці разом з двома братами – Феодосієм і Макарієм – вирушив на Афон, бо мріяв про аскетичний подвиг.




Життя святителя було сповнене відданого і ревного служіння Богу, крок за кроком він прямував до духовної досконалості. Спочатку його наставником був преподобний Никодим Ватопедський. Після двох років випробувань спокусами, послухом та різними труднощами – святий Григорій прийняв чернечий постриг і почав шлях подвижництва. Згодом, коли його наставник відійшов у вічність, святитель перейшов до Лаври святого Афанасія, де незабаром став церковним співцем.

Упродовж трьох років він трудився у пості, послуху й молитві, проте прагнув досягти ще більшої духовної досконалості та зрілості. Тож вирушив до однієї обителі, де зустрів наставника, який навчав його зосередженої духовної молитви. Відтак святитель повністю перейнявся духом ісихазму (від грец. ἡσῠχία – спокій, тиша). Серед тиші він повністю – тілесно й душевно – занурювався у безсперестанну молитву, зокрема Ісусову молитву: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Святитель навчав, що молитва здатна заспокоїти від суєти земного світу, єднати наші серця з Творцем, а також допомагає очистити розум і дух.

Згодом святий Григорій Палама вимушений був покинути обитель і перебратися до Салонік через загрозу нападу турків. На новому місці він був удостоєний священничого сану. Святитель намагався поєднувати душпастирське служіння з аскетичним життям: у суботу і неділю перебував серед вірян, а інші дні проводив в усамітненні та молитві. Згодом він почав управляти громадою ченців-пустельників і очолював її п’ять років. А через деякий час став ігуменом Есфігменського монастиря в північній частині Святої Гори. З 1336 року святитель Григорій Палама почав активно працювати над богословськими працями й з того часу не полишав цей труд. А через 11 років він став архієпископом Фессалонікійським.

З 30-х років XIV століття і майже до завершення свого земного шляху святитель Григорій відстоював ісихазм як духовну християнську школу. Праведник доклав чимало зусиль, щоби вчення поширювалося серед людей. Його суть полягає в тому, що тиша й усамітнення – перший крок, щоби осягнути внутрішній спокій, зберегти мир і гармонію в житті. Наступний крок – безперервна умиротворена й сердечна молитва. Вона допомагає досягати єдності з Богом, але в боротьбі проти пристрастей, гріхів і залежностей бере участь і тіло – як храм людської душі, в якому також звершується молитва. Святителю довелося пройти через різні труднощі, які випробовували на міцність його християнську віру та ставили під сумнів вчення святого отця. Але в 1351 році Влахернський Собор урочисто і остаточно засвідчив, що вчення святителя Григорія Палами про ісихазм є православним.

Святитель Григорій Палама відійшов у вічність у 1359 році, а майже через десятиліття був канонізований. Будучи людиною знатного походження, він залишився провісником християнських чеснот і закликав прямувати до Бога духовенство та усіх ближніх. Праведне життя святителя надихає кожного з нас віднайти і осягнути внутрішній душевний спокій, а також пізнавати і єднатися з Богом у щиросердній молитві та діяльній вірі. Нехай за молитвами святителя Григорія Божа благодать завжди перебуває з усіма нами!

За повідомленням з офіційної сторінки ПЦУ в мережі Фейсбук.
Щасливе Рівне