Петро Сагайдачний походив з давнього православного галицького роду. Він народився у 1570 – 1580-х роках (точна дата народження невідома) у с. Кульчиці, поблизу Самбора, що на Львівщині, в родині шляхтича православної віри. Батька майбутнього гетьмана звали Конан (Конаш), відтак, Конашевич означає ім’я по батькові, а не подвійне прізвище. Відомо, що рід Сагайдачних мав у Речі Посполитій на той час неабиякі вольності, власний герб і привілей обирати віру. Петро Сагайдачний після народження був хрещений у православній вірі й сповідував її до самої смерті.

У двадцять з невеликим років на військовій козачій раді всіх куренів був обраний гетьманом обозним генеральним, він перший почав писатися Гетьманом Запорізьким. Він домігся того, що уряд Речі Посполитої дав згоду задовольнити вимоги козаків про скасування посади старшого над козаками від польського уряду, про визнання влади вибраного на козацькій раді гетьмана над всією Україною, про скасування постанов сейму щодо обмеження вольностей і прав козацтва, а також домігся права для населення України вільно обирати віросповідання.

Петро Сагайдачний відомий як організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Він – відомий меценат православних братств та опікун братських шкіл. Так, після заснування Київського (Богоявленського) братства, Петро Сагайдачний з усім Військом Запорозьким вступив до нього.




Долучився він і до питання відновлення православної ієрархії Київської Митрополії. Запросив, зустрів та супроводив до Києва у 1620-му році Патріарха Єрусалимського Феофана III, який рукоположив багатьох українських православних єпископів, що згодом стали відомими борцями за православну віру, освіту й українську культуру. Таким чином, завдяки мудрій політиці й діянням благовірного гетьмана Петра Сагайдачного була відроджена на території Київської Митрополії православна ієрархія, а Київ повернув собі значення культурного й релігійного осередку України.

Упокоївся благовірний Петро Конашевич-Сагайдачний 20 квітня 1622 року в Києві внаслідок важкого поранення під час Хотинської битви. До останнього він піклувався про долю Православ’я та України, козаків, про школи, братства, церкви й госпіталі. Своє майно заповів на освітньо-навчальні й релігійно-церковні благодійні цілі, зокрема 1500 золотих він подарував Київській і Львівській братським школам. Поховали славетного гетьмана козаки й кияни з великими почестями в Богоявленській церкві Київського братства.
Він по праву прославляється Православною Церквою України як благовірний за житієм, славний і справедливий правитель, меценат та благодійник, що багато потрудився для Українського Православ’я і приніс багато добрих плодів належного служіння на цій ниві. Промовистими є слова Патріарха Феофана III про Петра Сагайдачного та його роль в утвердженні Київської Митрополії: «Справа була б неможливою без підтримки пана й гетьмана Петра Сагайдачного, дії якого в даній справі справедливо можна назвати подвигом рівним апостольському. Ця людина є щирий сповідник Православної віри, за яку віддав своє життя й після заспокоєння свого шанується на Русі як благовірний».

Про це йдеться на офіційній сторінці ПЦУ в мережі Фейсбук.