Не закривайте школи для дітей з інвалідністю!

Нардепів повсюдно чекав своєрідний аншлаг – актові зали, де відбувалися зустрічі, заповнювалися вщент: освітяни, чиновники, батьки прийшли, аби обговорити труднощі, з яким вони зіткнулися за останній час. Найголовніші теми, які особливо гаряче обговорили присутні, – це постанова Кабінету Міністрів України №586 (яка, як розповідають батьки, утруднила проживання дітей у таких школах) та освітні реформи 2017 року – через ці зміни, як запевняють фахівці, можуть закрити спеціалізовані навчальні заклади для дітей з інвалідністю.





“Ніхто не має вирішувати за дітей та їх батьків, де вони мають навчатися”

Захистити права учнів вирішили депутати, створивши спеціальне об’єднання, а потім – тимчасову слідчу комісію, аби забезпечити дотримання прав дітей:




“Чомусь нині деякі люди вирішили взяти на себе відповідальність й на свій розсуд приймати рішення, де повинні навчатися діти, які мають проблеми зі здоров’ям. Бути чи не бути таким школам. Ми стали на захист дітей з інвалідністю, адже бачимо, що над ними знущаються. Впродовж кількох днів нашої роботи, ми вкотре пересвідчилися, що об’єктивно немає жодних проблем у тому, аби діти з інвалідністю перебували в школах не тільки задля здобуття освіти. Дехто з чиновників не здатен зрозуміти подібні нюанси. Через це ми вирішили змінити такий підхід до освітнього процесу щодо цієї категорії учнів, змінити систему загалом. З цією метою створили міжфракційне об’єднання за права дітей з інвалідністю. Буду відвертий, ми зустріли чимало спротиву та нерозуміння. Ми створили тимчасову слідчу комісію, знайшли однодумців у Міністерстві соціальної політики. І уже маємо перші перемоги! Для прикладу, нещодавно очільниця цього відомства Марина Лазебна повідомила, що до 1 червня – Дня захисту дітей – скасують принизливу постанову №586. Тепер чиновники моніторитимуть ситуацію безпосередньо, а не просіюючи через бюрократичне “сито”.

Ми усіма силами намагаємося захищати такі школи. Є прецеденти, коли їх уже ліквідовували. Необхідно перш за все затямити – такий підхід безповоротний. У разі необхідності відновити одразу подібні заклади освіти уже буде неможливо”, – розповідає голова Комісії, народний депутат України, заступник голови депутатської фракції політичної партії “Слуга народу” Павло СУШКО.



Депутати налаштовані цілком рішуче:

“Ми повинні перш за все берегти дітей. У цьому контексті хочу зазначити, що реформа 2017 року була одним із найбільш невдалих кроків тодішніх можновладців. Якщо це робилося в цілях економії, то діти – не найкращий об’єкт для цього. Економте на чиновниках, а не на дітях! Впевнений, що ми оборонимо ці школи не тільки в нашій області, але й в інших регіонах. Зможемо прописати нову програму, запровадити нові навчальні методики, нові засоби освіти цієї категорії. Ми повинні дітям з інвалідністю надати найкраще”, – зазначає член ТСК, народний депутат від політичної партії “Слуга народу” Дмитро СОЛОМЧУК.

Головне для членів ТСК – це також зберегти уже створене:

“Ми хочемо довести чиновникам, що у школах такого типу повинні навчатися саме діти з інвалідністю, адже вони потребують спецзасобів для забезпечення освітнього процесу. Тут працюють педагоги з необхідним кваліфікаційним рівнем. Важливо теж не тільки зберегти робочі місця педпрацівників, але й дати їм можливість для розвитку та самовдосконалення. І тому ми відстоюємо такі освітні осередки. В одній із таких шкіл, яку вдалося зберегти, навчаються діти-сироти, діти з інвалідністю, сироти з інвалідністю. І ми не збираємося зупинятися у своїй роботі – збережемо усі такі школи”, – наголошує член ТСК, народний депутат України, учасниця фракції політичної партії “Слуга народу” Олена ВІНТОНЯК.

“Якщо таку школу закриють, я не знаю, куди діватися дітям”




Перше місце зустрічі з громадою – комунальний заклад “Клеванська спеціальна школа №1 I-III ступенів Рівненської обласної ради”, у якій навчаються діти з різноманітними вадами зору.

Ця школа і для дітей, і для батьків має неабияке значення.



“Я вдячна працівникам, директорці цього закладу, усім, хто до цього причетний, що є така установа. У подібних школах навчаються діти, які потребують особливого педагогічного підходу. Й більшість батьків, на жаль, не мають можливості цього забезпечити. Я – випускниця цієї школи. Зі свого досвіду можу ствердити – саме тут можуть забезпечити не тільки високий рівень навчання, але й забезпечити соціалізацію та розвиток особистості. Одна із важливих складових – це проживання. Чимало дітей не можуть добиратися з інших місць. Доїзд до школи забере занадто багато часу й заважатиме навчанню. Важливо, аби більше людей долучалася до допомоги таким школам”, – розповідає мешканка Рівненщини Катерина КУШНІР.



“У цій школі навчався я, моя дружина та діти. Можу стверджувати – за останній час вона зробила великий крок уперед, завдячуючи старанням директорки та педколективу. Якщо таку школу закриють, я не знаю, куди діватися дітям з вадами зору, адже у звичайних школах вони не матимуть такого ж освітнього рівня, як тут, адже у звичайних школах не братимуть до уваги проблеми з зором, не зважатимуть на те, що потрібна допомога – дітки з вадами зору муситимуть, попри труднощі, встигати за усіма. А це не завжди можливо”, – зазначає мешканець Рівненщини Віталій ІВАНЧИК.

Офтальмолог, яка працює у цій школі, також звернула увагу присутніх на те, що тут можуть не тільки навчати, але й безкоштовно надати дороговартісне лікування, яке батькам часто не по кишені.



“Я була змушена переїхати в Клевань”

Наступний пункт у робочій поїздці ТСК – КЗ "Клеванська санаторна школа I-III ступенів" Рівненської обласної ради. Тут здобувають освіту діти із захворюваннями серцево-судинної системи. Їхні батьки в один голос переконують: цей заклад для них – вкрай важливий: тут можна не тільки опанувати шкільну програму, але й покращити своє здоров’я, учні, крім усього, перебувають під постійним наглядом лікарів, які, у разі потреби, можуть надати невідкладну допомогу. Через згадану урядову постанову дехто з них були змушені змінити місце проживання, аби забезпечити своїй дитині таку форму освіти:

“Моя донечка навчається тут у другому класі. А син – дошкільня. Аби мої діти могли навчатися, я змушена тимчасово жити в Клевані. Ми були змушені переїхати, адже постанова №586 заборонила проживання діток у навчальних закладах. І я зараз знаходжуся поруч з дітьми, щоб могти водити їх на навчання”, – говорить мешканка Рівненщини Оксана БУЗЬКО.




Депутати обороняють права дітей

Розмовляючи з батьками дітей з інвалідністю, розумієш: вони морально не готові, аби їхні чада покинули стіни інтернатних шкіл, адже побоюються, що їхні діти зіткнуться з соціальним виключенням, неувагою вчителів, жорстокістю з боку однокласників у стінах звичайних загальноосвітніх закладів. Постійно наголошують: їхні чада, попри вади здоров’я, талановиті та перспективні, єдине – потребують належних умов та чуйного ставлення.

Аби не сталася фатальна помилка й подібні школи не позакривали, депутати і створили спочатку об’єднання, а потім й ТСК:



“Тимчасова слідча комісія детально аналізує ті ініціативи, з якими вийшов уряд у частині деінституалізації (процес реформування системи догляду за дітьми, де пріоритетне сімейне виховання, а дитячі будинки та інтернати вважаються шкідливими, - Авт.), плану ліквідації та закриття інтернатних закладів. Під час аналізування ситуації ми перш за все виходимо з інтересів та потреб дитини. На жаль, ми можемо констатувати, що всі відомі нами випадки із закриттям інтернатних закладів – в кожному із них є порушення прав дитини. Оцінка потреб дитини взагалі не проводиться. Натомість є інші, далекі від інтересів дітей причини, чому подібна ліквідація відбулася. Таким чином ми констатуємо, що так звана деінституалізація – це, скоріше, технологічний проект, а не той, який направлений на захист прав дітей. Щодо цих двох шкіл на Рівненщині, де ми побували з робочою поїздкою, я сподіваюся, їх не закриють. В усякому разі ми зробимо усе можливе, той план деінституалізації був змінений, виходячи з потреб дитини. Щось має бути стовідсотково залишеним, щось може бути трансформоване!” – підкреслює секретар ТСК, народний депутат, член депутатської фракції Політичної партії "Опозиційна платформа – За життя" у Верховній Раді України, колишній Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій ПАВЛЕНКО.



Попереду ще багато роботи:

“Я не знаю, чим мотивувалося міністерство, коли розпочинало подібні реформи майже 4 роки тому, можливо, це економічні питання, але повторюся – нехай чиновництво економить на самих собі, але не на дітях. Ми відвідали чимало областей України, зараз працюємо на Рівненщині, уже встигли відвідати кілька шкіл різного напрямку. Можна ствердити – проблема існує. Перш за все 586-та постанова, яку Кабмін прийняв згідно тієї так званої реформи, яка створила труднощі щодо перебування дітей у навчальних закладах. Добре, що Міністр соцполітики Марина Лазебна пообіцяла цю постанову відмінити. Тож у якійсь частині ця реформа 2017 року зупиниться.



Має бути засідання ТСК у Рівненській ОДА, де візьмуть участь представники з Черкаської, Вінницької, Львівської та інших областей. У Волинській області також має відбутися велике засідання. Ми будемо напрацьовувати реальну стратегію розвитку даних шкіл”, – зазначає Дмитро СОЛОМЧУК.




Попереду у робочому графіку ТСК – обговорення з директорами шкіл, які мають практичні напрацювання у цій педагогічній царині. А потім, на основі результатів зустрічей, аналізу ситуації, створять власну програму розвитку таких навчальних закладів, яку потім представлять у дотичних до цього міністерствах та інституціях.