18 червня - перенесення мощей князя Ігоря Чернігівського

Сьогодні День ангела у всіх Ігорів. Не забудьте привітати знайомих та рідних з іменинами.

Цікаво знати як жив покровитель князь Ігор Чернігівський та Київський?

Християнський подвиг благовірного князя Ігоря, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо, порівнюють з подвигом святих Бориса і Гліба. Подібно до них, Ігор виявив смирення і жертовність, відмовився брати участь у міжусобній боротьбі за великокняжий престол, відкрив своє серце Господу і прийняв мучеництво.



Князь Ігор був правнуком святого Ярослава Мудрого і сином Олега Святославича, який княжив у Чернігові та Новгороді-Сіверському. Святий Ігор жив у першій половині ХІІ століття, в період бурхливих князівських розбратів між Ольговичами і Мстиславовичами – нащадками славного князя Русі Ярослава Мудрого. У 1146 році старший брат Ігоря, київський князь Всеволод, призначив його своїм спадкоємцем. Таким чином князь Ігор, сам того не бажаючи, був втягнутий у жорстоку боротьбу за великокняжий престол.

Невдовзі після цього, у битві під Києвом з князем Ізяславом, військо Ігоря його зрадило і перейшло на бік супротивника. А князя взяли в полон, посадили в холодний поруб, де він важко захворів і ледь не помер. Таким чином, київське князювання Ігоря Святославовича тривало менше двох тижнів (з 2 по 13 серпня 1146 року).

Будучи тяжко хворим, Ігор просить дозволу прийняти чернецтво. У Феодорівському монастирі у Києві він прийняв схиму з іменем Ігнатій. Після цього Божим промислом князь одужав. Зцілений не тільки тілом, але й душею, князь Ігор не шукав помсти і не намагався повернути втрачене. Він вів богоугодне життя, проводячи час у молитвах та покаянні. На жаль, недовго. Вже за рік під час богослужіння, коли святий Ігор молився перед іконою Богоматері, натовп ненависників Ольговичів увірвався в храм, схопив монаха і жорстоко забив його до смерті, після цього ще й наругавшись над бездиханним тілом. Ввечері, коли тіло князя Ігоря принесли до храму, сталося чудо: засвітилися всі свічки одразу. На наступний день Ігоря поховали на окраїні Києва у монастирі святого Симеона.

Біля його мощей відбувалися чудеса, і в 1150-му році князь Чернігівський Святослав Ольгович переніс мощі свого брата у Чернігів до Спасо-Преображенського собору. А чудотворна ікона Божої Матері, перед якою молився князь-мученик в останні хвилини свого земного життя, стала називатися Ігорівською. Її Православна Церква вшановує 18 червня.

За матеріалами ПЦУ.