Допис з'явився на офіційній сторінці Митрополита Епіфанія у Фейсбуці:

Останні чотири місяці для багатьох українців тягнуться ніби цілу вічність. Щодня, щогодини чи навіть щохвилини ми чекаємо на добру звістку про успішне для України завершення цієї несправедливої та жорстокої війни, яку розв’язала проти нас росія. Хоч досі чекаємо, але знаємо, що з кожним днем ми все ближче до нашої перемоги.

Чотири місяці повномасштабної війни, але й чотири місяці героїчного спротиву. Біль, сум і втрати, але водночас життєстійкість, надія і солідарність. Залякування, погрози і брехня, але в той же час прозріння, руйнація міфів та викриття згубної ідеології «русского міра». Нападники прагнули ізолювати Україну, а отримали її підтримку усім цивілізованим світом. Хотіли її «закрити» залізною завісою, натомість нам відкрито двері в Європу.
Вже ніхто у світі не сплутає росію та Україну. Комплекс меншовартості українців розвіяний та відійшов у небуття. Вже не виникає сумнівів щодо державної української мови. Ми зрозуміли і переконалися на власному досвіді (кожний на своєму) – наскільки українці далекі від того північного народу, який називався нашим «братом», а тепер назавжди носитиме Каїнове клеймо вбивці.

За ці чотири місяці наш народ зрозумів, що не можна бути байдужими, бо з мовчазної згоди та бездіяльності трапляються великі нещастя. Ми переоцінили багато речей і змінили ставлення до справжніх цінностей життя. Ми навчились вірити попри все і єднатися заради інших. Ми вміємо ділитись, виявляти любов і милосердя, допомагати і рятувати, гуртуватися і жертвувати, часом навіть найціннішим, власним життям.

В усьому цьому ми так сильно відрізняємося від тих, хто прагне нас знищити і загарбати наше майно, нашу країну – від російської орди, від злочинців, вбивць, ґвалтівників, мародерів та брехунів. Все потрібно називати своїми іменами, щоби далі не дозволити поширювати пропагандистську оману і брехню, але свідчити правду. Бо цьому нас вчив Господь.

Ісус Христос прийшов свідчити істину, а не мирити правду з неправдою! Він заповів нам любити ближніх, як самих себе, але не дав заповіді потурати гріху, заплющувати очі та відводити погляд у відповідь на несправедливість, своєю бездіяльністю даючи злу можливість ширитися далі. Український народ нині мужньо несе свій хрест, несе його крізь страждання і болючі втрати, але всі ми знаємо, з якою праведною метою: аби захистити своє, дароване нам Богом – батьківську землю, власний дім, родину та ближніх – аби перемогти зло і досягти справедливого миру.

Закликаю на український народ, на наше військо і державу Господнє благословення! Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!