Пересідаємо на двоколісний: чи готовий Луцьк до велосипедистів?

Літо - чудова нагода пересісти на двоколісний транспорт та влаштовувати собі не тільки поїздки по справах, а й приємні прогулянки та екскурсії.
Велосипеди стали надзвичайно популярними за останні кілька років. Спочатку ними найчастіше їздили жителі сільської місцевості, а коли карантин і коронавірус охопили світ - містяни пересіли на велики теж. Це не тільки екологічний, сучасний та європейський транспорт, а й транспорт, який завезе вас туди, де не проїде авто.

Луцьк позиціонує себе як місто прекрасне для велосипедистів. Тому що має рівнинний рельєф. За офіційними даними у Луцьку 10 км велосипедних доріжок.
Якщо ви все ж таки зібралися до Луцька з велосипедом, то вам варто знати:
велосипедні доріжки розташовані на найбільших проспектах: Волі, Соборності, Відродження та Молоді, а також на вул. Ківерцівській, Ветеранів, Рівненській
615-ти метрова доріжка на вулицях Липинського та Кримського, що за гіпермаркетом «Там Там» (тут ідеальне місце для навчання).

В центрі міста на проспекті Волі (від повороту на вул. Шопена до Київського майдану) облаштовують велодоріжку з асфальту довжиною 1 км 514 м.
Лучани на велосипедах організовують велопробіги містом та веломандрівки до красивих місць поблизу міста.

Доречі, велосипед у Луцьку можна взяти на прокат у спеціальних сервісах у кількох мікрорайонах міста, зокрема парку ім.Лесі Українки та на 40-ву кварталі.

В планах міської влади з’єднати всі мікрорайони Луцька велосипедними маршрутами та об’єднати їх в єдину мережу в межах громади. У місті хочуть створити сучасну велосипедну інфраструктуру: велодоріжки, пункти прокату, парковки та ін. А також розробити електронну карту велосипедної та супутньої інфраструктури Луцька.

А що ж кажуть лучани? чи задоволені вони ситуацією з велодоріжками та чи поважають їх на дорогах водії автотранспорту?

Ось кілька коментарів із соціальної мережі Фейсбук.



Додам ще й від себе особисто.
Бути велосипедистом - класне відчуття. ми часто їздимо двоколісними сусідніми районами міста на прогулянку з дітьми. Про щоденні поїздки до магазину чи правах я вже не говорю.
Активно використовувати велосипед розпочала в той час, коли через карантинні обмеження були проблеми з транспортом, а дістатися в інший кінець міста треба було. Спочатку, чесно кажучи, було страшно. Особливо охоплював страх на активних ділянках доріг, де безліч авто, вантажівок, а от доріжок нема. І здавалося, я б по тротуару поїду - а і його теж нема.
Велосипедних доріжок дійсно мало. Та й стан у них, як то кажуть "не першої свіжості" - бруківка повилітала, розмітки нема, нормальних з'їздів теж бракує.
Окремо варто відзначити взаємоповагу серед водіїв і велосипедистів - рівень на мінімумі був спочатку, на сьогодні вже ніби адаптувалися.
Нам є до чого прагнути. Маю з чим порівняти - всього за 250км у польському місті Люблін велодоріжки оперізують місто. Вони є кругом, їх чітко видно, вони є у всіх парках на районах.
Сподіваюся, так буде і в нас!