15.07.2022, 15:46

Право вибору бути незалежним

Кожен з нас хоче бути незалежним і вільним! Від чого? Від проблем, від навколишніх, від шкідливих звичок, від зла і пороку. Але чи це та незалежність, свобода і самостійність, на яку ви покладаєте надію? Можливо, це всього лише міраж? Люди хочуть розгледіти його, але як тільки намагаються доторкнутися, він зникає і людина впадає в розчарування!

Але свобода є! Вона – в Бозі, Який дарував людині свободу вибору.

Вибір Надії, дитини сироти..

“Мої перші спогади: ми з маленьким братиком в притулку. Я не пам'ятаю, як ми туди потрапили. Мені було там дуже сумно.
Я сильно нудьгувала за мамою і кожен день її чекала. І ось сталося диво! До нас приїхали батьки! Хоч і були напідпитку, але вони привезли нам з братом солодощі, і ми сиділи у них на руках. Йдучи, мама сказала: "Я заберу вас у неділю". І з цього часу я щонеділі чекала маму.

Коли я зрозуміла, що мама не приїде, я почала вигадувати різні адреси і писати мамі листи. А вона все одно не приходила. Одного разу до нас у притулок прийшов листоноша і каже: "У вас тут є одна дівчинка, яка пише багато листів". Він дістав з сумки всі мої листи і повернув їх мені. Мені було дуже боляче. Я зрозуміла, що моє життя – притулок. З цього часу я почала буянити, стала злою.
Ми зустрілися з мамою тільки після випуску з інтернату. На свою першу стипендію я купила квиток на автобус і поїхала шукати маму. Коли вона відкрила двері, я зрозуміла, що вона мені не рада. Стан у будинку був шокуючим. Всюди бруд, сміття і порожні пляшки. Я чекала обіймів і теплих слів, але цього, на жаль, не сталося.

Незважаючи ні на що, моя любов до мами не зменшилася. Я не знаю, де вона зараз, але вона завжди у моєму серці.
Після притулку я вчилася в інтернаті, потім в училищі. Там іноді були проблиски приємних моментів.

Швидко пролетів час. І ось переді мною постало питання: як жити далі?
З Божої ласки я опинилася в адаптаційному центрі при місії АGAPE. Проживаючи там, я заповнила любов'ю всю душевну порожнечу. З буйної, нетерплячої, неприборканої – я стала смиренною і лагідною, вільною і незалежною від зла, шкідливих звичок і гріха. І це все завдяки зустрічі з Богом і любові, яку випромінювала наша наставниця Надія Іванівна.
Тепер я служу Богу, несучи фізичну і духовну їжу, благу звістку, любов, свободу і незалежність від гріхів, шкідливих звичок африканським дітям. Я щаслива! Я вільна! Слава за все Господу!“

Сьогодні у кожного є вибір. Тож чи варто прожити 70-80 років, вважаючи, що ми йдемо у правильному напрямку, а потім в кінці, коли вже не буде можливості щось виправити, почути, що істина перебувала в іншому напрямку?
Любі друзі! Якого віку ви не були б, зупиніться на мить і подумайте, чи на правильному ви шляху? Чи вільні ви у своїх діях? Просто пам'ятайте, що свобода тільки в Бозі.

Адже “Де Дух Господній, там свобода!” 2 Кор. 3:17 Шукайте Господа, і ви отримаєте свободу й незалежність. Будьте благословенні!