Ми у Facebook
21.07.2022, 11:59

Три правила: або як вберегти свій психологічний стан під час війни

Ми ніколи не уявляли, що будемо жити у час війни. Шок, паніка, депресія, тривожність, це незмінні супутники сьогодення. Як вберегти своє психологічне здоров'я?
За порадами, ми звернулися до психологині:
Наталія Юркова
Психолог
Гештальт психотерапевт


А.: Наталя, підкажіть як не впасти в депресію, та вберегти себе в нормальному психологічному стані під час війни?

Н.Ю.: Для нормального життя у кризових моментах, в плані психологічного здоров'я, необхідно дотримуватися трьох основних правил.

Правило перше - поверніть життю нормальність


Давайте детальніше розберемо про що я. У кожної людини є певний набір дій, вчинків, які складають основу її щоденного життя. Які роблять її життя нормальним. Наприклад, зустрічі з друзями, вечеря в кафе, похід по магазинах. Намагайтеся по трошки повертати собі, оці частинки нормального життя. Звісно, не нехтуючи своєю безпекою.

Правило друге - щодня робіть невеликі вибори


Ми всі опинилися у безвихідній ситуації, стали заручниками обставин.
Чоловіки не можуть вільно поїхати з України, а багато жінок, не хочуть залишати своїх чоловіків.

Багато людей залишилися без роботи у зв'язку з війною, дехто взагалі залишився без житла, виходить така ніби безвихідна ситуація. Отже, коли ми опинилися у заручниках в цієї ситуації, то потрібно намагатися, максимально повертати собі відчуття, що ми є керівниками власного життя. Це дуже важливо!

Влаштуйте собі щоденні вибори, я піду сьогодні гуляти до парку, чи до озера, яку сукню я хочу одягнути синю чи червону, з ким я сьогодні хочу зустрітися, з подругою чи сестрою.

Це звісно йдеться про території на яких більш менш спокійно.

Такі маленькі вибори щодня, будуть повертати відчуття стабільності. Такі речі психікою сприймаються, як контроль над своїм життям.

Правило третє - допомагайте тим, хто цього потребує


Людині як виду соціальному притаманно переживати за інших, адже ми не живемо самі по собі. Ми живемо в соціумі, й ми не можемо бути байдужими коли іншим погано, саме це є причиною виникнення синдрому "провини вцілілого". Ці почуття штовхають нас, допомагати іншим людям. Тому не варто його перекривати, ігнорувати чи намагатись відсторонитися.

По можливості допомагайте тим, кому важко. Людям які найбільше постраждали від війни. Намагайтеся робити хоч якісь невеликі кроки, на допомогу іншим людям. Хтось допомагає фінансово благодійним фондам, інші сітки плетуть, або допомагають харчами чи предметами вжитку біженцям. З таких маленьких речей, робляться великі справи. Адже маленькі кроки кожного із нас, наближають нас до перемоги.

Ще б хотіла додати, не забувайте радіти життю, не дивлячись ні на що. Радійте, навіть маленьким дрібничкам, а також будьте вдячними за все хороше, що є у вашому житті. Сфокусуйте свою увагу на тому хорошому, що у вас є сьогодні, а не на тому поганому, що відбувається.

Звичайно, що не варто повністю летіти в якійсь світ фантазій та заперечувати реальність. Потрібно розуміти, що так, зараз небезпечна ситуація в країні, не ігноруйте повітряну тривогу.

Але все ж таки, намагайтеся знаходити оці острівці спокою кожного дня, в якихось простих побутових та повсякденних речах. Тоді пережити цей період буде набагато легше.





На правах реклами