14.10.2022, 07:21

"Переборемо! Переможемо! Славу подвигів предків примножимо!" Нові вірші до Дня захисників

Поетичні вітання до Дня захисників та захисниць України, Дня українського козацтва, свята Покрови Божої Матері надіслала в редакцію наша постійна читачка, талановита поетеса з Вінниччини Наталія Погребняк.
З ДНЕМ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ!

Покрова, козаче, – це свято твоє.
Воно тобі віру і мужність дає,
І сили примножить, як станеш у бій
В ім’я миролюбних надій.

Хай кришаться ночі від куль навісних,
Ти – син України! Міцніший за них.
Не просиш ти в Бога відзнак, нагород:
Мета в тебе – вільний народ.

Ні гуркіт гарматний, ні буйні вітри
Тобі не страшні. З себе кулі стряхни,
Устань понад Світом на повний ти зріст –
Хай бачать козацький наш хист.

Покрова, козаче, – це свято твоє,
Бо Матінка Божа завжди поруч є
З тобою, соколику, мужній козак.
Це добрий для кожного знак.

Я ВОЇН СЬОГОДНІ

Я воїн сьогодні…
Почуй мене, Світе!
Ніколи не мав я бажання…
убити…
Не мав я бажання на ящиках спати
і краплі дощу, якщо є він, ковтати,
як світле причастя липневої ночі…
Про сон мій забули заплющені очі,
що мають вже слух, що всевидячі стали
звідтоді, як лютий збудили навали
уроджених звірів…
Це з пекла іуди,
що вміють топили все в морі облуди,
що радо Закони порушили Божі,
що Світу Добра і Свободи ворожі.

Я воїн сьогодні…
Почуй мене, Світе!
Я хочу дітей своїх, дім захистити…
Істориком був я до лютого…
Хто ти?
- Бухгалтером був…
- Я в пісні складав ноти…
- Картини писав…
- Я – учитель…
- Я – вчений…
Цей список професій добра незліченний…
Ми ділимо спальник на трьох…
Неважливо…
Бо десь матері і кохані
на Диво
усі сподіваються, моляться, знають,
що Воїни Світла любов захищають,
що матінка Божа Покровом Пресвітлим
народ захистить,
Сонце встане розквітлим
над краєм,
що Світу щитом став,
Атлантом.
Почуй мене, Світе!
Стань Миру гарантом.


ҐАТУНКУ НАЙКРАЩОГО МИ, УКРАЇНЦІ!

Ґатунку найкращого ми – українці,
Бо нас не зломили імперії преси,
Біду зустрічаємо не поодинці,
І віримо фактам, не найманцям преси.

Хоч як нас лякали – до крові, до смерті,
Запроданців клонили і яничарів,
Та духом козацьким ми сильні. Ми вперті.
Ще створимо сотні нових мемуарів.

Не піде в гарем східняка Україна,
Що міцно вросла у пласти історичні.
Ім’я наше давнє. Ми – вільна родина
Слов'ян-землеробів. Русини ми. Вічні.


МИ - УКРАЇНЦІ

У світлу годину із мудрої сили
з’явився народ у далекі віки.
Любов’ю ми віру і мову зміцнили,
на нашому небі – яскраві зірки.
В часи лихоліття, у чорну годину,
як вітер ворожий роздмухує ніч,
єднаємо рід наш, велику родину
під стяг синьо-жовтий
і праведний клич:

Ми – українці!
Ми – честі й волі білий цвіт.
Ми – українці!
Наш вибір бачить цілий світ.
Ми, українці,
ідем шляхами Перемог!
Ми – українці!
Із нами – Бог!

Туди, де всі рівні, де горя немає,
Відпустимо мрії і наші серця.
На вірність державі наш дух присягає,
а діти народу – новітні сонця.
Із попелу встануть на вільнім роздоллі
відроджені села, щасливі міста.
Зітрем ворогів з української долі!
Нам Слава Героїв
примножить літа.


***

Українці - стара генерація.
І ніхто з нас не вичавить суть.
Ми, віками сформована нація,
У майбутнє торуємо путь.

Ми не служимо євро та долару,
За рублі не підем у гарем.
Оберіг синьо-жовтого кольору
Захища нашу землю-Едем.


Наші гени козацькі освячено.
Загартовані ми в боротьбі,
Тож ні метра землі не пробачимо.
Хай це ворог затямить собі.

Йде від князя Великого нація!
Наша мова піснями летить.
Українці – стара генерація.
І ніхто нас не зможе зломить.


МИ ВІДВОЮЄМО ТИШУ

Нам заґратовано тишу…
Надто безжальним став лютий.
Дату не знайдем сумнішу:
Мир у кайдани закутий.

Нам заборонено бути…
Б’ють окупантів сокири,
Не побоявшись спокути,
В тіло історій та віри.

Нам не дозволено щастя
Жити, кохати, радіти…
В Бога благаєм причастя,
Сили війну зупинити.

Ми відвоюємо тишу,
Роде наш, наше сумління!
Крону ти матимеш вищу!
Стане міцнішим коріння!

А НАМ НЕ ЗАЛИШИЛИ ВИБОРУ

А нам не залишили вибору,
в крові потопивши всі істини…
Життя та свободу ми виборем
і душі залишимо чистими.
Жалобою день наш просочений,
а ніч «Іскандерами» зорана.
Віками наш дух не зурочений,
У нім –
Сила й Правда нескорена.

Безмежність любові до ближнього
накази диктує свідомості:
- Ми з каменя вийшли наріжного,
йому додаємо вагомості,
бо Київська Русь в нас коріниться
ментальністю, мовою, вірою.
До волі наш потяг не зміниться.
За все платим повною мірою.

Потужністю пращурів налляті,
наш рід на раменах тримали ми.
Утрачене здатністю пам’яті
відновимо кроками сталими.
А нам не залишили вибору,
в крові потопивши всі істини…
Ми завтра для нації виборем
і душі залишимо чистими.

ДОБРОГО ВЕЧОРА, МИ З УКРАЇНИ

У ніч прелЮту із холоднечі
сусід приніс нам недобрий вечір.
Війну вдягнувши собі на плечі,
хотів убити наш «Добрий вечір!»
Лютує ворог, бо є причини.
Нас не здолати: «Ми з України!»
За міць козацьку в лихі години
Віки давали найвищі ціни.

Готуйтесь, зайди, скоріш до втечі.
Лиш добрим людям в нас «Добрий вечір!»
Хто дав притулок старим, малечі,
Всім добрий ранок, і день, і вечір!
Країни світу – нам не чужини,
Бо ми – за Волю, Права Людини!
Земного щастя, добра в родини!
Ми Переможем! Ми з України!»

Всім: «Добрий вечір! Ми з України!» –
Клич синьо-жовтий світами лине.
Хто за Свободу, йдіть до родини.
«Доброго вечора! Ми – з України!»

ПЕРЕМОЖЕМО!

Ранком снили ми із надіями…
Та застрелена ніч лиходіями.
Посірів наш день, в горі-попелі…
Світлі прагнення в нім всі потоплені.

Світ завмер, мовчить…
Мир порушено…
Україну до битви примушено...
Прагнем волі ми на своїй землі.
Устають до борні і старі, й малі.

Переборемо! Переможемо!
Славу подвигів предків примножимо!
Переоремо! Пересіємо!
Побудуємо все, що намріємо!

Наталія ПОГРЕБНЯК