Рівнянка стала учасницею Відкритого патріотичного фестивалю-конкурсу

Поезія – один з найгеніальніших винаходів людства. Перефразовуючи слова поета Бориса Олійника, можна сказати, що поезія «нас охрестила на людину, піднявши з чотирьох до піднебесь». Де і коли був написаний перший віршований твір – невідомо. Можливо, то була молитва, первісне заклинання чи гімн природі? А може, перше зізнання в коханні?

Анастасія Багатко ще з шкільних років почала писати. З кожним роком, уже будучи студенткою Навчально-наукового інституту права НУВГП, дівчина все більше розкриває у собі талант до написання поезії. Вважає своїм обов‘язком нести в українську культуру натхненне поетичне слово, адже сьогодні це як ніколи важливо для нас.



Розкажіть про участь у Відкритому патріотичному фестивалі-конкурсі «Народ-герой героїв проявляє».
- Усе дуже просто. Ще з дитинства я була завзятою та ініціативною, прагнула до розвитку та самореалізації, а тому завжди цікавилась такими конкурсами. Безумовно, мене зачепила назва, вольова та патріотична, тож мені захотілося спробувати свої сили і долучитись до такої ініціативи. Слово – це теж зброя, головне – вміло нею користуватись. Я переконана, що історія та література завжди будуть на часі, адже вони є фундаментом національної свідомості.

Чи пишете зараз поезію в такий складний воєнний час? Про що вона?
- З лютого і протягом усієї весни не писалося. Знаєте, як кажуть, очі бачать, а серце не вірить. От і я не могла повірити. Брала ручку в руки кілька разів, але з того нічого не виходило. Лише протягом останніх кількох місяців вдалося створити кілька чорнових варіантів літературних етюдів. Теми поезій, звісно ж, про життя, любов, біль та силу рухатись далі. Адже життя продовжується, і кожен повинен робити максимум: воювати, волонтерити, працювати, допомагати, одним словом – усе, щоб наблизити перемогу.

Чи актуальна зараз література, творчість?
- Авжеж, потрібна як ніколи, без неї ніяк. Щоправда, актуальні зараз не лише паперові книги, а й аудіозаписи у вигляді пісень чи відеопоезій. Часу погортати книгу може не бути зовсім, а от прослухати кілька розділів чи поетичних рядків у навушниках має можливість майже кожен: волонтер в дорозі чи навіть воїн в окопі. На мою думку, література – це архіважливий чинник для відродження нашої нації. Питома, автентична, патріотична.



Ви студентка, майбутня юристка. Як вдається поєднувати навчання та творчість?
- Аби було бажання. Для мене навчання у пріоритеті, проте я завжди знайду кілька хвилин вільного часу, аби зайнятись улюбленою справою. Головне – прагнути чогось, тоді усе вдасться. Сучасна молодь багато втрачає, проводячи практично усе своє дозвілля онлайн, тому моя порада – намагайтесь вийти із зони комфорту, змініть вид діяльності, спробуйте щось створити для себе. І тоді неодмінно з’являться крила та натхнення.

Чи мрієте про власну книгу?
- А яка поетеса-початківиця не мріє? Ще трохи рано про це говорити, тому не забігатиму наперед. Проте я щоденно працюю над створенням власної книги і впевнена, що незабаром запрошу вас на презентацію своєї особливої літературної творчості.



Чи є зараз популярним формат відеопоезії? Маєте такі у своєму доробку?
- Думаю, цей вид творчості зараз саме набирає обертів, адже якісний візуалізований аудіопродукт набагато краще сприймається аудиторією. Власну відеопоезію я подала на літературний конкурс та увійшла у трійку кращих читців, посівши І місце. Наостанок хочу побажати молоді – пам’ятайте, хто ви та звідки ваше коріння, не бійтеся шукати себе у всіх можливих сферах, віри та наснаги – і тоді у вас неодмінно усе вдасться!

Усі новини дня на порталі UKR.net