Андрій Боровик: “Найкращі закони в руках поганих виконавців – шкідливі!”

Андрій БОРОВИК заслужено цьогоріч отримує звання "Юрист року" за версією журналу "РІВНЯНИ". Інтерв'ю з відомим юристом, проректором з наукової роботи МЕГУ, кандидатом юридичних наук, доцентом, професором читайте ексклюзивно на сторінках журналу.

– Цей рік точно не був схожий на всі інші, адже повномасштабна війна змінила плани на хід подій. У кількох словах: яким для вас, як для юристів, був цей непростий рік?

– Ви знаєте, юристи часто люблять повторювати один латинський вислів “Dura Lex Sed Lex”, що в простому перекладі означає “Суворий закон, але закон”. Чи, можливо, хтось у нас в державі думає, що з початком війни у нас в країні припинились кримінальні правопорушення? Звичайно ж, ні. Слідчі продовжують розслідувати кримінальні правопорушення, прокурори – підтримувати державне обвинувачення, адвокати – здійснювати захист своїх довірителів, а судді – здійснювати правосуддя. Скажу одне: усі юристи зіткнулись з викликами, яких вони ніколи раніше не бачили у своїй практиці. Виникла низка спірних питань, з яких відсутнє конкретне рішення та судова практика. Наведу приклад. Нещодавно наші військові звільнили місто Херсон. У березні поточного року наш Кримінальний кодекс поповнився новою статтею – 111-1, яка передбачає кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність, тобто за співпрацю з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією і таке інше. Під час звільнення Херсона встановлено, що низка вчителів продовжували викладати у школах і не виїхали з окупованої території. Зараз СБУ проводить так звану “фільтрацію” і постає логічне питання: чи всі ці вчителі є колаборантами? Ми можемо бачити логіку, коли вчитель історії викладає історію за зміненою окупантами програмою, вчитель зарубіжної літератури говорить про “велич руських літераторів”, а як же бути з вчителем фізкультури? Вчителем фізики? Математики? Як я сказав, поки у юристів питань набагато більше, ніж відповідей. І це лише один маленький приклад…



– Зрозуміло, що це вже зараз у вас є досвід за плечима. А з чого все починалося – юриспруденція була вашою мрією?

– Так. Юриспруденція була моєю мрією. В дитинстві подивився один американський фільм “Дочка генерала”, у головній ролі в якому знявся Джон Траволта. Головний герой був військовим слідчим, який зумів довести факт приховання високопоставленим генералом злочину. Вміле застосування законів слідчим справило на мене неабияке враження.

– Перша справа Боровика – яка вона? Чи вже навіть не пригадаєте?

– Чому – добре пам’ятаю. Я щойно закінчив Академію прокуратури України та за розподілом отримав направлення до прокуратури Рівненської області. До мене на розгляд потрапило звернення матері про те, що дитячий лікар терапевт, яка лікувала її дитину, прописала їй медичний препарат, якій цій дитині був протипоказаний. Як наслідок – дитина опинилась в реанімації, і якби не професіоналізм лікарів обласної дитячої клінічної лікарні – не дожила б до ранку. Безпорадна мати зверталась зі зверненнями у всі медичні інстанції, а її просто “футболили”, спираючись та “лікарський етикет”. Я написав рапорт, зареєстрували звернення в Книгу обліку заяв та повідомлень про злочини й порушили кримінальну справу за ст.140 КК України “невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого”. Цю категорію кримінальних справ у той період розслідували слідчі прокуратури, і прокурор області доручив мені її розслідування. Через місяць, після проведення всіх слідчих дій, лікар опинилась на лаві підсудних, а згодом отримала обвинувальний вирок суду, який вступив у законну силу.

– Поєднання яких якостей, на вашу думку, формує юриста високого рівня?

– Професіоналізм, креативність та професійна впертість. Що таке професіоналізм? Дуже просто, як сказав Фрідріх Великий: “Погані закони в гарних руках виконавців – гарні; і найкращі закони в руках поганих виконавців – шкідливі”. Що таке креативність – вміння застосовувати нове в юриспруденції, не боятися, бути першим, робити те, що до тебе ніхто не робив. А професійна впертість юриста говорить про нього лише одне – ця людина досягне бажаного результату, що б не сталось, адже, як сказав Авраам Лінкольн: “Не можна здаватися не тільки після однієї поразки, але і після ста поразок”.

– Юрист – це постійний рух та розвиток. Які останні книги, що пов’язані з професією, ви прочитали та які дійсно можете порадити?

– Зізнаюсь, зараз не дуже багато читаю книг, хоча сам є автором 14 монографій, 22 підручників та навчальних посібників, з яких 16 рекомендовано МОН України. Юридичної літератури є дуже багато, так само як і напрямів юридичної діяльності. Нещодавно перечитав книгу Роберта Гріна “48 законів влади” – от її я раджу прочитати кожному, там є що для себе взяти не лише юристу, а й будь-якому пересічному громадянину.

– Розкажіть про кілька цікавих та резонансних справ, які вам точно запам’ятались цього року.

– Дійсно, у цьому році знайшли своє логічне завершення низка резонансних кримінальних проваджень. Окремі з них ще проходять апеляційне та касаційне провадження. Однак про одну я все ж розповім. Напевно, всі пам’ятають славнозвісний батальйон “Торнадо”, який у 2014 році воював на Донецькому напрямку, а окремі з них, після довгих років перебування у Київському слідчому ізоляторі, не буду називати їх імен з метою не наражати на небезпеку, і зараз боронять нашу батьківщину. Так от у 2016 році одного з них звинуватили у вбивстві. Ніби під час прогулянки він декілька разів вдарив людину головою об стіну і це призвело до смерті потерпілого. Готувався обвинувальний акт, розслідувалось провадження, а фактичні очевидці подій всі як один говорили, що це неправда. Під час обшуку камери засудженого вилучили взуття та штани його співкамерника, який навіть не виходив на прогулянку, і о диво – на них знайшли кров жертви. Фальсифікації цього провадження не було меж… І лише через 6 років у 2022 році, коли судом допитано всіх очевидців події, було доведено невинність цієї особи. Безпосередньо нами не здійснювався адвокатський захист “торнадівця”, однак здійснювали юридичний супровід провадження та консультування. Сам незаконно обвинувачений, звісно, радів виправдувальному вироку, однак вбивство так і залишилось нерозкритим, адже звалити вину на невинну особу поліції та адміністрації ізолятора не вдалось.

Насамперед миру нашій Батьківщині, невичерпного здоров’я, достатку та сімейного благополуччя, і щоб головним правилом життя залишався девіз: не дати зламати себе ні людям, ні обставинам.


1. Моя найбільша мрія… благополуччя дітей, батьків та друзів...
2. Люди ніколи не можуть… вчасно зупинитись…
3. Успішна людина – це …людина, яка хоча б один раз у житті опинилась у потрібному місці у потрібний час.[i][/i]