Власник Рівненського льонокомбінату Олег ЧЕРВОНЮК: Лише сильна економіка зможе фінансувати озброєння й утримання армії

А десятиліть в історії підприємства – цілих шість: на початку 2023-го
виповниться 60 років відтоді, як у Рівному була запущена перша черга
найбільшого на той час льонокомбінату в Європі. Запуск тоді приурочили
до 2 лютого — річниці звільнення Рівного від нацистів. Сьогодні тема
звільнення України від загарбників, на жаль, знову актуальна. А льонокомбінат тим часом – працює і щодня зміцнює економічний фронт нашої держави, яка героїчно протистоїть агресії рашистів.



Переживши занепад у 1990-х, Рівненський льонокомбінат відродився завдяки
зусиллям власника Олега Червонюка, який придбав підприємство у 2008-му і
вклав мільйони доларів у його відновлення й модернізацію. Сьогодні він
виробляє тканини й одяг під торговою маркою GOLDI на 5 власних
підприємствах у Рівненській та Хмельницькій областях. Лише з конвеєрів
Рівненського льонокомбінату щодоби сходить близько 20 тонн сучасного та
якісного полотна. А доступний і модний одяг GOLDI продається в десятках
магазинів і торговельних центрів по всій Україні. Переживши відтік
працівників на початку війни, нині Олег Червонюк повернув людей на робочі
місця, завантажив виробництво на 100% і, попри удари ворога по енергетичній
інфраструктурі й виїзд за кордон близько 5 млн потенційних споживачів,
налаштований розвивати льонокомбінат далі.

Наприклад, днями на підприємстві отримали обладнання для зшивання
полотна й одразу почали його монтаж та тестування.
– Раніше ми зшивали тканину вручну, але вирішили автоматизувати
процес і придбати нову машину від італійського виробника. До речі, в
Україні ви подібних машин не побачите, – зізнається власник
льонокомбінату.

А здорожчання солі через зупинку головного її виробника в Україні,
підприємства в Соледарі Донецької області, підштовхнуло Рівненський
льонокомбінат до запровадження нової системи очищення води. Раніше на
підприємстві пом'якшували та очищували воду хімічним шляхом, тобто завдяки солі. Тепер від неї вирішили відмовитися на користь зворотного осмосу –
сучасного та безпечного способу отримання очищеної води без домішок. Саме
таку воду використовують у виробництві на льонокомбінаті, зокрема й під час
фарбування тканини. А як результат – клієнти отримують рівномірно
пофарбовану тканину одного тону.

– До війни почали будівництво нової швейної фабрики на території
льонокомбінату, – продовжує розповідь Олег Червонюк. – Вона мала
працювати на сонячних панелях. Зараз, із настанням холодів, зупинили роботи,
але панелі плануємо використовувати. Ставимо їх скрізь, де є потреба – на
гуртожитку, на складі готової продукції… А з весни все одно плануємо
відновити будівництво. Будемо прагнути задовольнити за рахунок сонця всі
потреби підприємства в електроенергії.

Тим часом на льонокомбінаті прагнуть бути готовими й до можливих
непередбачуваних ситуацій в електропостачанні.



– Маємо декілька дизель-генераторів на рухомій платформі на випадок аварій
на фабриках, – розповідає Олег Червонюк. – Наразі шукаємо стаціонарні та
більш потужні дизель-генератори для встановлення на всіх наших виробничих
об’єктах.
А у Шепетівці, менше ніж за сотню кілометрів від Рівного, нещодавно відкрили
нову швейну фабрику – раніше виробництво розташовувалось в орендованому
приміщенні. І тепер як цех, так і магазин готової продукції працюють на енергії сонця.

– У сонячний день перекриваємо потребу в електроенергії на 100 відсотків, а
якщо брати ранковий і вечірній час – на 50 відсотків, – розповідає власник
льонокомбінату. І додає: цікавлять його і перспективи використання енергії
вітру, і теплової:

– Був проєкт поставити ТЕЦ на 5 МВ, виробляти електроенергію з біомаси
торфу. А завдяки залишку тепла, який утворюється від роботи турбіни, могли б
подавати гарячу воду на один з мікрорайонів Рівного. Якщо в цьому, звісно,
буде зацікавленість міської влади.

До енергетичної незалежності підприємства Олега Червонюка почали
готуватися задовго до початку повномасштабного російського вторгнення. Ще
на початку 2013 року на Рівненському льонокомбінаті запустили
твердопаливну котельню, яка працює на відходах деревообробки. Підходящу
котельню Олег Червонюк знайшов сам, об’їздивши кілька країн. Сьогодні
обладнання, основу якого складає паровий котел виробництва Австрії,
забезпечуватиме як обігрів приміщень, так і вирішення виробничих потреб. А
на всіх інших фабриках Олега Червонюка встановлені твердопаливні котли
рівненського виробника “Ретра”. Так один рівненський виробник підтримує
іншого, а разом – працюють для зміцнення економіки держави.

Такий “економічний патріотизм”, переконаний Олег Червонюк, не має
альтернативи, якщо ми серйозно думаємо про майбутнє держави, а не
збираємось перетворюватися на сировинний придаток країн-сусідів. Яким – і на
Сході, й на Заході – сильна, самодостатня, платоспроможна Україна не дуже то
й потрібна. Вона потрібна натомість нам самим – тим, хто збирається тут жити і працювати.

– У нашому виробництві така взаємозалежність дуже відчувається, – ділиться
думками Олег Казимирович. – Колись, у 90-ті, я відкривав першу швейну
фабрику в Хмельницькому, а сьогодні їх працює декілька тисяч. Так само і в
Рівному: спочатку ми першими привозимо в місто нові технології, а потім з
часом люди відкривають нові виробництва і те, що колись ми привезли для
себе, починає працювати на всю галузь у цілому. Розвиток одного виробництва
тягне за собою інші, а разом ми зміцнюємо економіку. Адже все, що пов’язано з виробництвом, – це не на один рік.

А тим часом конкретні кроки для зміцнення економіки України на
Рівненському комбінаті роблять щодня. Зараз, скажімо, очікують на нові
в’язальні та фарбувальні машини. Попри виклики воєнного часу, нове
обладнання для підприємства продовжують закуповувати. А кількість та
асортимент продукції – збільшуються.



– А як інакше? – розмірковує вголос Олег Казимирович. – Без сучасних
технологій не буде розвитку промисловості, виробництва ВВП, а відтак –
конкурентоспроможної економіки. А економіка – це і є найкраща політика.
Тому що завдання внутрішньої політики – виробити ВВП. Зовнішньої –
реалізувати його надлишки на міжнародних ринках. Навколо цих двох
взаємопов’язаних речей обертається все в світі.

Об’їздивши багато країн, відвідавши понад 700 виробництв (оборот яких не
менше $500 000 на рік) по всьому світу, Олег Червонюк може годинами
говорити про те, як має бути влаштована економіка. І розуміння це спирається
не тільки на теорію, прочитану в книжках, а на власний досвід виробничника і
вдумливий аналіз розвитку промисловості у провідних країнах світу:

– Історія свідчить: війни виграють насамперед економічно сильні країни. А
сильною може вважатися лише країна з розвиненим виробництвом. Будувати
підприємства, виробляти продукцію, створювати ВВП – лише звідси можуть
братися гроші на зарплати. Інший шлях – це проїдання західних кредитів,
віддавати які доведеться нашим дітям та онукам. Потрібно розуміти, що
зарплата – це еквівалент матеріальних цінностей, які ми можемо виробляти.
Розвиватиметься виробництво – збільшуватимуться і зарплати, природним, а не
штучним шляхом.

А найголовніше саме на сьогодні – ось що: розвиток промисловості, виробництва – це, образно кажучи, наша здатність викувати меч. Такий меч, з яким можна іти на ворога, щоб не воювати вилами. Адже лише сильна економіка зможе фінансувати озброєння й утримання армії.