Капелан та архітектор з Рівненщини відновлює зруйновані будинки і душі військових

Армія сильна не лише зброєю, вишколом та кількістю воїнів. Армія сильна мотивацією та духовністю, бо ж у найскладніші часи людина шукає підтримки у сил вищих за земні. У вирі боротьби за мир і безпеку, роль військових капеланів виявляється надзвичайно важливою. Вони — не лише духовні наставники, а й невід'ємна складова військового життя, які глибоко увійшли в практику підтримки та моральної підтримки воїнів у найважчі моменти. Ігор Мельник, військовий капелан та головний архітектор Гощанської громади, виявився одним з таких надзвичайних людей, який поєднує службу духовну на передовій із працею цивільною.



Військовий капелан Ігор Мельник, із Рівненщини, несе своєрідний тягар служби на двох фронтах. Один – на передовій в Україні, де він підтримує бійців, а інший – у своїй громаді Гощанської, де він обіймає посаду головного архітектора.

"Щоб стати капеланом у Збройних силах, треба мати вищу світську і богословську освіту, і я це маю. Я взяв свої документи, відправився в територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, але там у мене нічого не вийшло через метушню. Тепер багато капеланів служать волонтерами, не входячи до складу Збройних сил України," - розповідає Ігор.

У свої 35 років вже два роки підтримує наших захисників на Харківщині та Донеччині, а саме в Куп’янську, Курахово та Часовому Яру. Побував і на Херсонщині, на власні очі побачив наслідки “звільнення” України російськими військами. Йому доводилось співпереживати втрати і підтримувати бійців перед та після боїв.



"Найважче - це втрати військових побратимів, це приносить їм нестерпний біль. І це вони мені розповідають. Іще один важливий фактор — це сім’ї, які тут, на відносно мирній території, і які не можуть знайти порозуміння із рідною людиною на передовій. Тож потрібно просто вміти вислухати. Головна мета капелана - бути поруч. Я дуже добре усвідомлюю, що не всі ми — воїни, не всі можуть взяти до рук зброю та стати на захист рідної землі, людей, сім’ї саме так. Але кожен може щось зробити для перемоги, щось таке, що є його покликанням та до снаги. Якщо ти не можеш воювати зброєю, не можеш стріляти, ти можеш доставляти набої, припаси, допомагати вести побут, бути корисним економічно за межами поля бою, або бути провідником духовним, якому не соромно виговоритись,” – ділиться він.

На передовій капелани ділять побут військових, підтримуючи їх перед і після боїв. Капелан пояснив:

"Це не легко, потрібен час для знайомства, щоб військовий почав довіряти капелану, щоб відчувати з ним повну відкритість. Однією з наших служб, коли ми вирушаємо на схід, є візити до стабілізаційних пунктів. Ми молимося, просимо Бога вислати видужання тілу".

Ігор Мельник додає, що на передовій не існує поділу капеланів за віросповіданням, адже головна мета – допомогти кожному військовослужбовцеві, незалежно від його віри:

"Ніколи не було конфронтацій. Ми тісно співпрацюємо з капеланами різних християнських напрямків і конфесій. Справжній зв'язок між нами - віра в Ісуса Христа. Молитви на передовій щиріші, їх не можна порівняти з завченими, які нас вчили у дитинстві. Там це просто спілкування з Богом як із небесним батьком", - пояснив капелан.



Ігор Мельник розповів, що поєднувати роботу капелана і обов'язки головного архітектора важко, проте його сім'я завжди підтримує його у всьому:

"Часу завжди не вистачає, його завжди потрібно виривати. Тут велике спасибі і великий уклін моїй сім'ї. Вони завжди підтримують мене у всьому, закривають усі тили. Мої діти кажуть: "Тату, ми тебе чекаємо, молимося, щоб ти повернувся швидше".