Як зрозуміти, що дитина бреше

Психологи розробили перелік характерних ознак, які допоможуть батькам визначити, коли дитина може говорити неправду, повідомляє Ukr.Media.

Неприродні паузи у розповіді

Дітям зазвичай складно стримувати емоції, і вони говорять швидко та імпульсивно. Якщо ж дитина відповідає на просте запитання виважено, роблячи довгі паузи між словами або реченнями, це може свідчити про те, що вона ретельно обдумує відповідь, боячись сказати зайве.

Надлишок деталей

Коли на запитання про оцінку дитина починає розповідати про меню шкільної їдальні, варто насторожитися. Додавання зайвої інформації — один із поширених прийомів, який допомагає зробити неправдиву історію переконливішою.

Зміна тембру голосу

Приховування правди нерідко супроводжується підвищенням голосу. Навіть якщо інтонації залишаються природними, саме тембр може видати хвилювання та невпевненість.

Прискорений темп мовлення

Бажання швидко виголосити заздалегідь продуману версію — ще один сигнал можливого обману. У таких випадках дитина говорить на одному подиху, майже не роблячи пауз для вдиху.

Нестандартні жести

Обман супроводжується нервовою напругою, що проявляється у невербальних проявах: дитина може уникати зорового контакту, смикати одяг, постукувати пальцями або метушливо рухати ногами. Якщо подібні жести для неї нехарактерні, це може свідчити про хвилювання або нещирість.

Відведення погляду

Людині складно брехати, дивлячись співрозмовнику просто у вічі. Тому варто звертати увагу на те, чи дитина уникає зорового контакту під час відповіді на важливе запитання.

Збереження дистанції

Психологічна захисна реакція часто проявляється через фізичне дистанціювання. Під час діалогу дитина може схрещувати руки чи ноги, відсовуватися від співрозмовника або навіть прагнути стояти по інший бік столу.

Звісно, наявність однієї чи навіть кількох із цих ознак не є стовідсотковим підтвердженням брехні. Дитина може демонструвати подібну поведінку через хвилювання, втому або внутрішні переживання. Тому важливо не робити поспішних висновків, а натомість бути уважними та підтримувати довірливі стосунки, що допоможе краще розуміти дитину та відрізняти її щирість від фантазій чи обману.