На Рівненщині попрощалися із сімома військовими

Про це інформують у Рівненській ОДА.

Петро Новак народився у 1974 році в Дубровиці. Із квітня 2022 року він боронив Україну в лавах ЗСУ. Відданий воїн, мужній боєць, який до останнього виконував свій обов’язок. На жаль, 12 березня цього року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Петро Новак загинув… У нього залишилися дружина, мама та сестра.

Андрій Вороной народився 10 липня 1974 року в Сарнах, проте останні роки мешкав у Кропивницькому. Працював у деревообробній сфері, мав власне виробництво меблів. З початком повномасштабного вторгнення, попри проблеми зі здоров’ям, він став до лав ЗСУ. В листопаді 2024 року приєднався до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. На жаль, 12 березня 2025 року серце 50-річного молодшого сержанта зупинилося… У нього залишилися мама, сестри та син.

Олексій Андросюк народився 24 вересня 1969 року у селищі Білогір'я Хмельницької області. Закінчив місцеву школу, після чого навчався у Рівненському державному інституті культури та у Рівненському інституті слов'янознавства. Останні роки працював головою одного із ОСББ у Рівному. Для своєї родини Олексій був люблячим батьком і сином, для друзів – щирою, порядною та відданою людиною. Родина була для нього понад усе. У 2022 році чоловік приєднався до лав ЗСУ. 11 березня 2025 року молодший сержант Олексій Андросюк загинув на Покровському напрямку Донецької області. У воїна залишилися дружина, донька, мати та сестра. Прощання із відбулося на майдані Незалежності у Рівному. Поховають воїна на Хмельниччині.

Олександр Молошик народився і виріс у Костополі. Навчався у школі № 6 та у Костопільському будівельно-технологічному коледжі. Потому працював на будівництві, їздив працювати за кордон. Одружився, у пари народилися донька і син. У березні 2023 року воїн став на захист України. Спочатку проходив навчання за кордоном. Пізніше старший солдат Олександр Молошик у складі аеромобільного батальйону десантно-штурмової бригади воював на різних напрямках: у Бучі, під Бахмутом, на Запорізькому напрямку та на Курщині. Кілька разів був поранений, після лікування повертався у стрій. Олександр Молошик загинув 12 березня 2025 року на Курщині унаслідок влучання ворожого дрона. Без тата залишилися двоє малолітніх дітей, дружина втратила чоловіка, мати - сина. Поховали воїна на кладовищі «Нове» у Костополі.

Олександр Сорочан народився 4 грудня 1982 року в селі Кам’янське Одеської області. У 1983 році переїхав у Бронне Малинської громади. Воїн став на захист України 18 липня 2023 року, був навідником 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти. На жаль, загинув військовослужбовець 1 березня 2025 року у Донецькій області. Поховали захисника у селі Бронне.

Роман Швая народився 15 липня 1975 року, житель села Вовчиці Зарічненської громади. Захисник служив на посаді водія лінійного наглядача лінійного кабельного відділення зв'язку взводу зв'язку військової частини А4640. Його життя трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання 6 травня 2024 року в Покровському районі, що на Донеччині. Дев’ять місяців старший солдат вважався безвісти зниклим.

Олег Гаврилевич народився 10 липня 1987 року в селі Підбрусинь, що у Повчанській громаді. Після здобуття середньої освіти, навчався в Міжнародному інституті економіки та менеджменту й Українській академії друкарства. Журналістика була його покликанням. Олег Гаврилевич працював у виданнях «Високий Замок», «Наше Дзеркало», «Скриня», «Замок», а також у «1+1 media». Олег був відкритою та доброю людиною, мав тонке відчуття слова, був щирим у своїх думках та переконаннях. У поетичних збірках «Двадцять п’ята зима», «Благаю в життя…», «Завжди за руку з Ісусом» він передавав свої роздуми про життя, віру та долю людини. Торік Олег Гаврилевич став до лав ЗСУ. На жаль, його життя обірвалося 14 березня 2025 року у лікарні міста Чернівці. Чин похорону та останнє прощання з Олегом Гаврилевичем відбулися у селі Підбрусинь.