Як живуть рівняни за кордоном після 24 лютого: досвід еміграції Галини Астапової [+ІНТЕРВ'Ю]
Сьогодні вона — мама, маркетолог у Кремнієвій долині, жінка, яка перезапустила себе у світі високих технологій.
У цьому інтерв’ю — про любов до Рівного, нове життя в Сан-Франциско, професію майбутнього і те, як виглядає сила по-жіночому.
- Галино, з якого моменту Ви прийняли рішення виїхати з України, і що стало останньою краплею?
- Чесно кажучи, я до останнього не планувала залишати Україну. Все моє життя, моя репутація, мій бізнес були там. Напередодні вторгнення я стояла на порозі підписання найбільшого контракту в моїй кар'єрі – з атомною станцією. Це був результат років наполегливої праці.
Моє життя тоді було схоже на контрастний душ. 22 лютого 2022 року, за два дні до повномасштабного вторгнення, ми з чоловіком одружилися. А вже за кілька днів наш "медовий місяць" проходив у підвалі під звуки сирен. Це був сюрреалізм, який важко описати словами.
Але навіть тоді я трималася за думку, що все налагодиться і ми залишимось. Останньою краплею, моментом, коли раціональні аргументи відступили перед інстинктом, стала новина про те, що я вагітна. У ту секунду рішення було прийнято миттєво і безповоротно. Можливо, це зіграли гормони, але я думаю, це був звичайний материнський інстинкт – зберегти майбутнє життя, яке вже зародилося в мені. Відповідальність вже була не тільки за себе, і ризикувати дитиною я просто не мала права.
- Чому саме Америка? Ви свідомо обирали цю країну, чи це був збіг обставин?
- Вибір Америки, а саме Каліфорнії та Сан-Франциско, був абсолютно свідомим кроком. Я завжди сприймала Сполучені Штати, як одну з найзахищеніших та наймогутніших держав світу, і цей фактор, безумовно, мав значення в контексті пошуку безпеки.
Ще до цих трагічних подій я розглядала можливість тимчасового переїзду сюди, у першу чергу, через прогресивність цієї країни та неймовірні можливості для професійного зростання. Мене завжди вабив міжнародний досвід, а США, і особливо Кремнієва долина, є епіцентром розвитку технологій, зокрема штучного інтелекту, який зараз становить значну частину моїх професійних інтересів.
Тож, коли постало питання вимушеної релокації, мій вибір був вже певною мірою сформований.
- У якому місті Ви зараз живете і яке воно на смак — порівняно з Рівним?
- Зараз я проживаю у передмісті Сан-Франциско, але мій бізнес та значна частина професійного життя зосереджені у самому місті.
Порівнювати Сан-Франциско з Рівним, напевно, справді складно, та й чи доречно – вони абсолютно різні за своєю суттю та "смаком". Рівне для мене назавжди залишиться в пам'яті як затишне, мирне місто, сповнене особливих ароматів, особливо після теплого весняного дощу, коли калюжі вкривалися пелюстками квітучих дерев. Це дуже особисті, теплі спогади, за які я його й люблю. Сан-Франциско ж – це кардинально інший світ. Тут панують інші запахи, інші краєвиди, інший ритм.
- Чи був у Вас хтось знайомий у США, хто допоміг «влитись» у життя там?
- Так, на щастя, у мене були знайомі в США ще до переїзду – переважно контакти, пов'язані з моєю професійною діяльністю. Саме вони на перших порах дуже допомогли з адаптацією, порадами та підтримкою, за що я їм безмежно вдячна.
Завдяки цьому, а також, мабуть, власній активності, процес "вливання" в місцеве життя пройшов доволі швидко. І, знаєте, материнство також внесло свої позитивні корективи – з'явилися нові знайомства, нові турботи, які допомогли ще глибше інтегруватися та відчути себе частиною тутешньої спільноти.
- Як Ви поєднуєте материнство та роботу в новій країні? Чи є підтримка?
- Поєднання материнства та роботи в новій країні – це, безумовно, виклик, але я намагаюся брати приклад з тутешніх матусь. Тут, у США, система декретних відпусток суттєво відрізняється від української – немає тривалих відпусток по догляду за дитиною, і жінки часто повертаються до роботи вже за кілька тижнів після пологів. Це, звісно, змушує бути дуже організованою та гнучкою.
Мені пощастило, що моя професія дозволяє працювати віддалено. Саме завдяки цьому я мала можливість поєднувати догляд за малюком із робочими завданнями з самого початку, і ми продовжуємо це робити. Звичайно, стало значно легше, коли донька почала відвідувати садочок. Це вивільнило час не лише для особистих зустрічей з клієнтами, а й для відвідування важливих професійних заходів – презентацій та технологічних виставок, які тут дуже поширені.
- У якій сфері маркетингу Ви працюєте і наскільки відрізняється підхід до роботи у США та в Україні?
Моя спеціалізація в маркетингу справді трансформувалася і сильно відрізняється від минулого досвіду: використання штучного інтелекту в роботі, просування продуктів у віртуальній реальності. Якщо в Україні я вела різноманітні проекти в рамках комплексного стратегічного маркетингу, то в Сан-Франциско я свідомо звузила свій фокус.
- Чи відчуваєте Ви себе «своєю» у новому середовищі, чи іноді виникає відчуття чужості?
"Не буду приховувати, перші роки адаптації були періодом певних викликів. Недосконале на той момент знання мови, зіткнення з іншим менталітетом – все це вимагало часу та зусиль, щоб освоїтися і відчути себе впевненіше. Та дивлячись в оченята доньки — я розуміла, для кого стараюсь. Цікаво, що саме в робочому середовищі це відчуття "своєї" прийшло значно швидше та простіше. У моїй професії ми часто спілкуємося універсальною мовою – мовою цифр, тощо."
- Що Вам найбільше бракує з українського життя? І що Ви категорично не хочете повертати назад?
Найбільше, звісно, бракує рідної мови в повсякденному житті, звичних українських пейзажів, навіть нашого дощу зі снігом. Але найважче – це, безперечно, відсутність поруч родини, близьких людей. Цей зв'язок нічим не заміниш.
Щодо того, що б я категорично не хотіла повертати у своє життя... Напевно, тут не йдеться про якісь побутові речі чи минулі труднощі. Єдине, що я категорично не хочу будь-коли знову переживати – це чути звуки сирен, бачити ракети над головою і щоночі засинати у тривозі, не знаючи, чи настане ранок. Це той досвід, який закарбувався назавжди, і якого не побажаєш нікому.
- Чи маєте Ви зв’язок з рівненською спільнотою в Америці? Або, можливо, самі створюєте «своє українське середовище»?
На жаль, наразі я навіть не знайома ні з ким тут, в Америці, хто був би з Рівного, тому про якийсь зв'язок з рівненською спільнотою говорити не доводиться.
- Що б Ви порадили тим, хто зараз розмірковує над переїздом, але боїться починати все з нуля?
- У кожного свої рушійні сили. Для мене в критичний момент пріоритетом стало життя малечі, що було важливіше за все інше. Тому моя головна порада: чітко усвідомте свої справжні пріоритети. Якщо розглядаєте переїзд через небезпеку – не зволікайте.
З практичного: ретельно підготуйте всі документи (з паперовими та цифровими копіями) та забезпечте себе коштами на перший час.
Але найважливіше – пам'ятайте: життя у нас одне, і ви самі його будуєте. Якщо відчуваєте, що переїзд – це ваш шлях до безпеки, нових можливостей та реалізації цінностей, наважуйтесь. Це ваш вибір і ваша відповідальність.

На АЗС на Житомирщині пролунав потужний вибух

Гучний вибух пролунав сьогодні у вечірній час на АЗС у Житомирській області. Екстрені служби працюють на місці, утворилися затори.
переглядів: 286
Онуфрій більше не громадянин України: Президент Зеленський підписав Указ

Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про припинення громадянства України Ореста Березовського, відомого як митрополит УПЦ (МП) Онуфрій. Рішення було прийнято на підставі інформації, наданої Службою безпеки України (СБУ).
переглядів: 241
Дайджест подій за ніч: обстріли РФ, припинення постачання зброї з США та ситуація в Ізраїїлі

Розповідаємо про головні події ночі з 1 на 2 липня.
переглядів: 312
Де купити найдешевші яйця в Україні: ціни, які здивують навіть економних покупців

Українці з нетерпінням чекають зниження цін на курячі яйця, але поки що в одних супермаркетах вони ростуть, інші ж пропонують акції та знижки, даючи можливість економити.
переглядів: 515
В Україні хочуть підвищити мінімальну зарплату

В Україні планують підвищити мінімальну заробітну плату у період з 2026 по 2028 роки.
переглядів: 358