Як медики-добровольці з Рівного рятують життя на фронті

Серед добровольців — рівняни різного віку й фаху: від студентів-медиків до досвідчених фельдшерів.

Ми розповідали про рівненську лікарку, фахівчиню з ультрадіагностики Любов Ярмолюк, яка долучилась до "Госпітальєрів" у листопаді 2022 року.

Історія «Госпітальєрів» тісно пов’язана з рівнянкою Яною Зінкевич — медикинею, яка заснувала батальйон у 2014 році, коли їй було всього 18. Після важкої ДТП вона залишилася у візку, але не покинула службу. Яна — символ незламності та відданості своїй справі. Вона керувала десятками евакуацій, рятувала сотні життів, і сьогодні продовжує розвивати мережу навчальних центрів для бойових медиків.

Добровольці з Рівного проходять жорстку підготовку: вчаться евакуювати поранених під обстрілами, зупиняти кровотечу, стабілізувати критичні стани. У кожного — своя мотивація: хтось втратив близьких на війні, хтось відчув поклик допомогти. Але всіх об’єднує одне — бажання бути корисними там, де це найбільше потрібно.

Один із медиків із Рівненщини розповідає: «Коли витягуєш пораненого з-під обстрілу і бачиш, як він виживає — це не можна порівняти ні з чим. Ми не носимо зброї, але на передовій теж ведемо бій — за кожне життя».

Часто ці люди повертаються додому лише на кілька днів — і знову їдуть на ротацію. Вони працюють у надзвичайно складних умовах: під вогнем, без сну, з мінімумом ресурсів. Але кожне врятоване життя — їхня перемога.

У «Госпітальєрах» зараз служить понад 500 осіб, і кожен із них — герой. Добровольці з Рівного займають серед них гідне місце. Їхня праця — це ще один доказ, що тил і фронт сьогодні — одне ціле.

"Для когось це просто цифри. Для мене – це обличчя, голоси, розмови...

32 загиблих – ті, чиї імена в телефонній книзі я не можу стерти.

5 зниклих безвісти – ті, чиї прізвища ми досі шукаємо серед списків і сподіваємось на повернення.

3 у полоні – ті, за кого болить щодня, бо там, у темряві, вони тримаються лише на вірі, що ми їх не кинемо.

Їхні родини залишилися з цією втратою, і вони – наша відповідальність. Ми не можемо повернути найдорожчих, але можемо бути поруч. Як і з нашими пораненими госпітальєрами, що віддали частину себе, щоб інші жили", – каже Яна Зінкевич.

Пам’ятаймо: підтримати «Госпітальєрів» може кожен. Це донат на аптечку, пальне, екіпірування — і шанс на життя для ще одного українського воїна.