Чим же він привабливий для людей, що здатний збирати на площах багатотисячні мітинги, незалежно від того, де вони проходять — в Одесі чи у Львові?
Просто більшість людей у країні не хоче відігравати роль безсловесного статиста у чужих політичних іграх. Сьогоднішні суспільні настрої далеко не оптимістичні. Період після останніх виборів став часом сподівань і надій, що не справдились. А чекати нових, щоб висловити своє обурення, чекати ще довго. Луценко ж спробував зламати устояний стереотип, що народ має право демонструвати своє волевиявлення лише раз у п’ять років. Головна лінія виступів Луценка — політики повинні відповідати за свої обіцянки не час від часу, а постійно. І під час поїздок містами формується пакет вимог до влади, що буде в повному обсязі переданий під час травневого Маршу справедливості.
“Не кради і не давай красти іншим. Не бреши і не давай брехати. Не бери і не давай хабарів. Не бійся боротися за свої права. Люби Україну”, — такі п’ять принципів, доступних і зрозумілих кожному, на підставі яких діє “Народна самооборона”. Залишається лише дати собі відповідь, як впровадити їх у життя і на рівні країни, і на рівні області.
За словами самого Луценка, сказаними минулого тижня на прес-конференції у Львові, глобальні чотири завдання, що ставить перед собою рух, такі: “привчити політиків виконувати обіцянки, складання нового договору між суспільством і владою, пошук нових політичних особистостей, а також захист української політичної й економічної незалежності”. Їхньою конкретизацією в кожному регіоні буде займатися координаційна рада, що об’єднає всіх місцевих активістів “Народної самооборони”. Причому Луценко закликає вирішити, насамперед, місцеві проблеми. Оскільки саме від цього залежить рівень довіри до держави в цілому. У нас же за звичкою мислять глобальними категоріями й не розмінюються на різні провінційні “дрібниці”. “Народна самооборона” має намір таку ситуацію змінити докорінно.
І для реалізації задуманого зовсім не грає ролі колір партійного прапора. “Народна самооборона” вітає у своїх рядах представників різних політичних сил. На її мітингах постійно звучить теза про те, що всі демократичні сили повинні об’єднатися. “Не запитуйте, що зробив і чого не зробив Ющенко. Запитай в самого себе, чого ти не зробив для себе, — стверджує Луценко. — Саме в об’єднанні народу його сила. Йдіть і робіть своє, не звертаючи увагу на того триглавого дракона, що захопив владу”.
Найбільш знервовано реагують на подібні заяви, природно, представники правлячої коаліції. Незважаючи на те, що Луценко постійно акцентує увагу на тому, що “Народна самооборона” не ставить собі за мету силове захоплення або повалення діючої влади, вони намагаються звинуватити його в неконституційності дій, залучити для цього МВС і Генпрокуратуру. Імовірно, у будь-якій політичній активності “електорату” у проміжку між виборами вони бачать прояв державної зради. Так уже мимоволі закрутишся, коли відчуваєш, що комфортне життя у депутатському або міністерському кріслі може хтось зіпсувати.
Однак “Народну самооборону” вже не зупинити. “Бідність і убогість, самовладдя, байдужість і бездіяльність чиновників, злочинність та корупцію, неправду у судах, сили реваншу, що хочуть повернути назад колесо української історії, наші страхи, роз’єднаність — все, що заважає нам розвиватися, ставати забезпеченими і щасливими, — ми подолаємо!” — впевнено стверджують активісти руху.
Олексій ШИМЧУК.
![]()


