Війна складається з тисяч людських історій, у яких звичайні професії набувають зовсім іншого сенсу. Одна з таких — шлях Леоніда з позивним «Бармен», водія медичної роти 104-ї бригади територіальної оборони, для якого кермо санітарного автомобіля стало інструментом порятунку життів.
Леонід родом із села Кургани Острозького району. Певний час він мешкав у Рівному, де працював барменом — саме ця сторінка життя і дала йому позивний. Згодом були заробітки за кордоном, робота на будівництві, спроби вибудувати стабільне мирне майбутнє. На початку повномасштабного вторгнення чоловік перебував у Польщі, однак без вагань повернувся в Україну.
У 2022 році Леонід отримав повістку, пройшов військово-лікарську комісію та через стан здоров’я мав відстрочку. Та вже у 2024 році ухвалив усвідомлене рішення — приєднатися до лав Збройних сил України.
За кермом медичної машини
У 104-й бригаді «Бармен» служить водієм санітарного транспорту. Його завдання — евакуація поранених із найнебезпечніших ділянок. Саме ці поїздки назавжди закарбувалися в пам’яті.
Він згадує дорогу, якою доводилося вивозити поранених: під час першого заїзду вздовж узбіччя стояли три згорілі автомобілі. Наступного дня їх стало десять, а ще через день — майже два десятки.
«Ти їдеш далі, бо іншого шляху просто немає», — каже Леонід.
Війна дронів і постійного ризику
Сьогодні, за словами бійця, війна значно ускладнилася через масове застосування дронів, зокрема оптоволоконних. Евакуація стала набагато небезпечнішою: медична техніка є пріоритетною ціллю для ворога, а кожен виїзд — ризик для життя.
Про колектив Леонід говорить просто: це злагоджена команда, де кожен знає — його прикриють, і він зробить те саме у відповідь. Саме взаємна довіра тримає під час найважчих моментів.
Вдома на «Бармена» чекають батьки, дружина Яна та дві доньки — Даша і Маша. Дзвінки, повідомлення, смайлики й короткі відео — це нитка, що з’єднує фронт із мирним життям і дає сили рухатися далі.
