Щоб відновити ці спецприміщення, потрібні кошти, що знову ж таки проблематично. Так, для прикладу, у Рівненському ліцеї своїми зусиллями тут було облаштовано спортзал. За багато років на облаштування бомбосховища з міського бюджету не надійшло ні копійки, стверджують у дирекції ліцею. Проте із ситуації вийшли, як завжди, з можливостей плюс власна ініціатива.
Інформація про кількість бомбосховищ та укриттів у місті цілком конфіденційна, стверджує Василь Росовський. Стосовно ж поінформованості населення, то, за словами пана Росовського, мешканці житлового сектора орієнтуються в наявності та місцезнаходженні таких об’єктів. На балансі житлово-комунальних підприємств обласного центру перебуває по кілька бомбосховищ та укриттів. Наприклад, на балансі ЖКП “Паркове” їх шість (усі — на вулиці Соборній), і, за словами начальника Миколи Полюховича, половина цих спецприміщень здається в оренду. Адже через фінансову неспроможність ЖКП сьогодні не в стані слідкувати за належним станом бомбосховищ та ПРУ. Отож доводиться шукати “збоку” облаштувальника-господаря. В “Центральному” таких приміщень — чотири (вулиці: Пересопницька, Базарна, Соборна та Сагайдачного). Проте у цьому випадку одне з бомбосховищ, що на вулиці Пересопницькій, стало об’єктом пильної уваги мешканців будинку, якому це спецприміщення належить. За свідченням жильців, бомбосховище не в аварійному стані, непідтоплене і особливого господаря не потребує. А походеньки чиновницькими коридорами з метою встановлення істини для них не увінчалися успіхом — посадовці чомусь не забажали ознайомити мешканців з договірним документом, хоча такий процес має насправді відбуватися прозоро.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного господарства, приватизація або передача в оренду яких не допускається”, бомбосховища та протирадіаційні укриття не можна приватизовувати або передавати в оренду. Щоб уникнути порушень чинного законодавства, управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення разом з міською владою вирішили віддавати такі спецприміщення на утримання, тобто у безкоштовне користування. Схема проста: фізична чи юридична особа за весь час користування мусить слідкувати за експлуатацією об’єкту, зокрема, проводити капітальний та поточний ремонти. Та чомусь усі договірні моменти залишаються поза межами досяжного. Отож, хтось зацікавлений у такому інформаційному табу.
Проте, як би не складалася ситуація з експлуатацією бомбосховищ та протирадіаційних укриттів у Рівному, за твердженням Василя Росовського, всім рівнянам місця в них не вистачить. Та, як би хотілося, щоб причиною була не недостатня кількість цих приміщень або їхня непридатність, а просто зростання кількості населення.
P.S. Не заради розсіювання страху й паніки ми торкаємося на сторінках нашої газети тем, дотичних до подій в Іраку. Зрештою, психологічно-моральна модель “крайньої хати” сьогодні недоречна. Не доведи Господи, пізнати хоч десяту частку того, що припало на долю іракського народу або стати безпосереднім свідком цієї війни. Але на фоні болючої світової теми з’являється своя, до болі тенденційна: помітиш одну яму, а впадеш в іншу…
На цьому фото — бункер Еріха Коха у стані занапащення. Подейкують, ніби під важкими холодними мурами до цих пір “причаїлися” коштовності, поховані німецькими окупантами в часи Другої світової війни. Хтозна, можливо, при господарському підході це спецприміщення могло б ще знадобитись…
