У центрі Рівного зберігся об’єкт, який дає змогу простежити розвиток міста протягом понад двох століть. Йдеться про будинок на вулиці 16 Липня, який вважають найстарішою збереженою житловою спорудою у місті. Його історія охоплює кілька історичних періодів і відображає зміну функцій та власників у різні епохи.
Як з’явилася кам’яниця і як змінювалася її роль
Будівлю звели наприкінці XVIII — на початку XIX століття, коли Рівне почало активно розбудовуватися як адміністративний і торговельний центр. Кам’яниця вирізнялася серед інших споруд матеріалом і конструкцією, адже більшість забудови тоді була дерев’яною, розповідає історію будинку Світлана Калько.
У різні роки будинок використовували як житлове приміщення, а також для комерційних потреб. Це була поширена практика для центральних частин міст: перші поверхи відводили під крамниці або майстерні, а верхні — під житло. Такий формат дозволяв ефективно використовувати обмежений міський простір.
Зміни політичних режимів і адміністративного підпорядкування міста впливали і на функціонування будівлі. Вона пережила періоди Російської імперії, міжвоєнної Польщі та радянської влади, зберігши при цьому основні архітектурні риси.
Від історії до бару
Для багатьох рівнян-міленіалів цей будинок, у першу чергу, спогад про молодість. Адже саме тут розташовувався відомий у місті бар “Русана”. Це було культове місце свого часу. І містяни пам’ятають його:
“А архітектура, так собі, ще в моїй молодості, там пам’ятаю було якесь кафе!” – пише Александр Семенюк.
Зараз про заклад нагадують лише грати на дверях.
Далі була багаторічна судова тяганина поміж містом та новими власниками будівлі. А нещодавно вона ледь не стала жертвою пожежі – горів дах сусіднього з кам’яницею будинку на вулиці Драгоманова.
Нині про пожежу нагадує лише стан даху…
Ведуть до руйнування?
Чого точно не скажеш про найстаріший будинок міста: тріщини, розбиті вікна, облуплені стіни…
Доля найстарішої в місті будівлі не байдужа і рівнянам. Щоправда, чому вона саме в такому стані не розуміють.
“А чому ж ніяк не вирішується питання? Історична пам’ятка… Хіба ж для міста це такі великі кошти… для реставрації?” – написала Vira Chernienko.
“Закордоном коли купуєш старий будинок, держава виділяє кошти на реконструкцію, а в Україні вже нищиться,” – додає Raisa Raisa.
“У нас потраплять тільки усе руйнувати. Є відділ архітектури, є відділ охорони пам’яток архітектури, куча усяких відділів при держадміністрації і вони ні за що не відповідають. Коли дивишся як за кордоном дбають про такі старі пам’ятки архітектури то думаєш чому у нас не дбають про збереження таких будинків,” – обурюється Halina Lichtarowicz.
Навіть припускають, що будівлю навмисно доводять до руйнування.
“Гірко до сліз. Враження, що хтось дуже чекає, аби він розвалився. Наші вороги бомбардують міста, знищують архітектуру. А тут і без цього все руйнують,” – каже Алла Українець.
“Але ж його ведуть до руйнування!!! Викладачі збирались на акцію – нікому нема діла!!!” – продовжує Галина Ноздрєватих.
Чи вдасться зберегти?
А поки у розмовах з’ясовують як чинять з подібними об’єктами в сусідніх областях та згадують інші ретро-споруди Рівненщини, які теж варто було б зберегти.
“Дуже шкода, що не зберігаються як треба історичні пам’ятки архітектури. Наприклад, в Тернопільській чи Львівській областях дбають набагато краще про замки, будують з нуля, зберігають – Олевський, Золочівський замки – красота, Збаражський замок чи Вишневецький палац…все восстановлюють,” – пише Irina Gardamala.
“А в нас як завжди немає грошей на історичні пам’ятки. На руїни Клеванського замка ніхто не звертає уваги, одні зарослі дерев поряд, захаращені, а поряд костел, церква дуже красива, віадук – міст, який потребує ремонту…” – додає Irina Gardamala.
І все ж сподіваються на краще: що будинок таки відреставрують:
“Надіюсь зроблять реконструкцію. І він стоятиме ще 200 р,” – резюмує Koloryst Stylyst.
Читайте також: Як 200-річна оранжерея князів Любомирських стала частиною сучасного Рівного
