Сьогодні, 12 жовтня, в Україні відзначають День військового капелана. Це день людей, які підтримують українських захисників не зброєю, а словом, молитвою та просто своєю присутністю. Вони перебувають поруч із військовими на передовій, у шпиталях та місцях служби, допомагають переживати втрати й знаходити сили рухатися далі. Розповідаємо, звідки походить традиція військового капеланства та чому ця місія особливо важлива під час війни.
Військові капелани – це священнослужителі, які здійснюють духовну та душпастирську підтримку військовослужбовців. Вони вислуховують, допомагають переживати складні моменти, проводять богослужіння та залишаються поруч із тими, хто цього потребує.
Їхня робота часто непомітна для широкого загалу, однак для багатьох військових капелан стає людиною, якій можна довірити найважчі переживання.
Чому День військового капелана відзначають 12 жовтня
Дата свята пов’язана з пам’яттю святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, якого вважають покровителем військових капеланів. Він жив у IV столітті та в молодості служив у війську.
За церковним переказом, одного холодного зимового дня Мартин зустрів жебрака, який мерз на вулиці. Не маючи чим допомогти, військовий розділив свій плащ навпіл і віддав одну частину чоловікові. Згодом, як розповідає християнська традиція, уві сні Мартинові з’явився Ісус Христос, одягнений у подаровану частину плаща.
Ця історія стала символом милосердя, співчуття та готовності допомагати іншим.
Саме з плащем святого Мартина пов’язують і походження слова “капелан”. Латинське слово cappa означає плащ, а місце, де зберігали його частину, називали капелою. Священнослужителів, які опікувалися цією святинею, почали називати капеланами. Згодом така назва закріпилася за священниками, які супроводжували військові підрозділи.
Військові капелани в історії України
Духовна підтримка воїнів має давні традиції й на українських землях. Священнослужителі супроводжували княжі дружини, були поруч із козацьким військом, а згодом служили в українських військових формуваннях ХХ століття. Вони розділяли з воїнами труднощі походів, військових випробувань, полону та поневірянь.
Особливого значення військове капеланство набуло після початку російської агресії проти України у 2014 році.
Тоді багато священників добровільно вирушали до військових підрозділів, допомагали захисникам, проводили богослужіння та підтримували бійців у складних умовах.
У листопаді 2021 року Верховна Рада ухвалила Закон України “Про Службу військового капеланства”, який набрав чинності в березні 2022 року. Відтоді діяльність військових капеланів отримала чітке законодавче регулювання. Вони можуть проходити військову службу на відповідних посадах у Збройних силах України та інших військових формуваннях.
“Бути поруч” – головний принцип капеланів
Роль військового капелана не обмежується проведенням молитов чи богослужінь. На війні людині нерідко потрібно просто виговоритися, розповісти про свої переживання або побути поруч із тим, хто готовий вислухати без осуду. Капелани підтримують військових після важких бойових завдань, допомагають переживати втрату побратимів, спілкуються з пораненими та їхніми близькими.
При цьому духовна підтримка надається незалежно від віросповідання людини. Капелан не повинен нав’язувати власні релігійні переконання тим, хто звертається по допомогу. Саме тому головним принципом їхнього служіння стали прості слова – “Бути поруч”.
Це означає не залишати людину сам на сам із болем, страхом чи переживаннями, особливо там, де щодня існує загроза життю.
Особлива місія під час війни
Сьогодні військові капелани продовжують своє служіння поруч із українськими захисниками та захисницями. Вони не беруть безпосередньої участі в бойових діях, однак можуть перебувати поряд із військовими в небезпечних умовах, надавати духовну підтримку та допомагати зберігати внутрішню стійкість.
Для когось капелан – це духовний наставник, для когось — людина, з якою можна відверто поговорити. А іноді найважливішою допомогою стає сама присутність поруч. У День військового капелана в Україні вшановують людей, які присвятили себе цьому служінню, та дякують їм за підтримку українських воїнів.
Адже навіть у найважчі часи важливо знати, що поруч є хтось, хто вислухає, підтримає та допоможе не втрачати надії.
